Городнянська міська рада
Новини

Вчора, 12 березня, благодійна організація «Благодійний фонд «Восток–СОС» надала чергову допомогу для людей Городнянщини, які постраждали від бойових дій.

Цього разу це були брикети для опалення, які отримали власники зруйнованих будинків. Команда фонду провела анкетування громад задля оцінки актуальних потреб і виявлення вразливих груп населення. Визначившись з категоріями тих, хто потребує допомоги, фахівці фонду зробили запити серед громадян, чиї будинки постраждали від воєнних дій, і в залежності від потреб кожного передали їм печі, обігрівачі, комплекти для сну, комплекти термобілизни і тепер ось – брикети для опалення.

Нагадаємо, це той самий фонд, який привозив в числі одних з перших продуктові набори для постраждалого населення. Його діяльність відбувається за підтримки Diakonie Katastrophenhilfe в межах проєкту «Допомога постраждалому від війни населенню в Україні у зимових умовах».

Разом з жителями вулиць Лісової та весняної на місце вивантаження брикетів прибули й міський голова Андрій Богдан  та депутатка обласної ради Олена Яцкова, яка безпосередньо співпрацює з представниками «Благодійний фонд «Восток–СОС» в рамках допомоги мешканцям громади.

Андрій Богдан поспілкувався з людьми й відвідав кілька відремонтованих будинків, господарі яких вже зробили їх придатними для проживання завдячуючи допомозі будматеріалами, коштами та продуктовими наборами, які дозволяють заощаджувати на харчуванні кошти, яких для відновлення житла потрібно багато.  

Мешканці Лісової та Весняної висловили колективну вдячність за таку підтримку й допомогу з боку місцевої влади.

–В мене знайомі живуть в Харківській області, там дуже багато будинків постраждало від воєнних дій. І коли я розповідаю, що нам місцева влада допомагає і благодійні фонди, вони не вірять – бо їм дають тільки продуктові набори. А ми вже он і дахи перекрили, і вікна повставляли, і стелі відремонтували, понівечені вибухами, – сказала одна з них. – Звісно, ніхто того не зрозуміє, як страшно залишатись на старості без власного житла, в якому прожив усе життя. Спочатку ми всі просто дякували Богу, що просто залишились живі. Але ж і де та як жити – питання теж першочергової важливості. Тому ми безмежно вдячні за все, що для нас робиться і владою, і фондами. Бо, мабуть, без такої допомоги ми, пенсіонери, не змогли б відновити свої домівки – яка там у нас пенсія? А розраховувати на відшкодування від держави поки що не доводиться.