ГАСТРОСПАДЩИНА
Учиняниє блінци,
ладкі – оладки,
галушки – це зовсім не те, про що ви подумали, адже галушки на Городнянщині – це локшина з картопляного крохмалю,
квасовка – також не має жодного стосунку до квасу чи сироватки – пшоняна каша із сухофруктами – скриглями,
пшоняна молочна каша,
пшоняна каша з маком,
кулєш,
густий борщ
бабка з дертої картоплі,
затіраха – затірка з картопляного крохмалу,
сирниця – сирна паска,
вєртуни,
рулі,
захалод – холодець
вірєнікі зі скриглями із маком – вареники із сухоруктами й маком,
вірєнікі з ягадой – вареники з чорницями,
ягадний кісіель – чорничний кисіль,
кісіель із скригльов – із сушеної груші-дички, яблук, ягід,
узвар
льняна олія
грибова юшка з рибою чи куркою
Гастроспадщина Городнянщини проста, невибаглива і поживна.
Віками ліс годував, рятував, давав можливість заробити копійку.
Традиційно гриби-ягоди сушили для себе, свіжі – несли на продаж.
Гриб, як і квасулІ, – органічний білок, що широко використовувався у щоденному харчуванні, компенсуючи мʼясо. Білі, польські, маслюки, опеньки тощо – сушили, солили. З давніх часів у Городнянському повіті існували «грибовні», що спеціалізувалися на промисловій заготівлі грибів.
Фото: Галина Волочок
Не менш поширена у раціоні мешканців Городнянщини, як і Полісся в цілому, ягода чорниця – природнє джерело вітамінів і макроелементів. Чорницю сушать для киселів, узварів, блінцов, вірєніков. Товчена у молоці свіжа ягода була першими солодощами дітей у повоєнний час.
Багата на невеличкі річки, озера й болота Городнянщина традиційно використовувала в раціоні рибу свіжу й сушену. Однією із найцікавіших локальних гарячих страв є грибова юшка з рибою.
Невеликі площі бідних грунтами полів більш придатні для вирощування проса, гречки, льону, картоплі. Продукти цих культур склали основу щоденного харчування мешканців краю. Пшоняні й гречані крупи, бульба, насіння льону. Пшоно присутнє у різноманітних кашах, кулєшах і навіть у вигляді начинки в пирогах.
Каша була і залишається обовʼязковою обрядовою стравою – «бабина» каша на хрестинах, каша як третя страва на поминальному обіді – «каша – паслєдня паша».
Бульбу варили, пЄклі, смажили у вигляді дерунів, просто смажили, дерли вручну на крохмаль.
Картопляний крохмаль тривалий час заміняв борошно. З нього готували затіраху, кльоцки, блінци, галушки, киселі, що мали значно вищу калорійність і не втратили своєї популярності до сьогодні. Кисіль із ягід чи скригльов – сушених груш-дичок і яблук. На лісових просторах фруктові дерева, а особливо садки – не надто поширене явище. У селах і на хуторах, що заглиблювалися в ліси, за яблука-груші частенько наймалися на якусь працю. Скриглі діти носили в кишенях як ласощі.
Прикметно, що скриглями, гарбузовим насінням, лісовими горішками нагороджували колядників.
Із насіння льону били олію, яка тривалий час була основною олією для харчування. Її використовували для смаження, для заправки страв. Насінням льону і льняною олією часто присмачували картоплю, блінци, вірєніки. Важко переоцінити значення льону для Чернігівщини впродовж століть – універсальна рослина, що годувала й одягала і яка на сьогодні залишилася лише у музеях і фольклористиці.