Історія

Неопалима купина – наша славна Городня

Історико-краєзнавча книга, присвячена славному і героїчному літопису Городні – старовинного містечка на Чернігівщині. Цікаві й маловідомі факти, архівні документи і спогади безпосередніх учасників подій, викладені в художньо-публіцистичній формі, зробили видання однією з найповніших розповідей про місто і його людей. Книга щедро ілюстрована і розрахована на широке коло читачів (книга для перегляду)

Городня – поселення часів Київської Русі. За багатовікову історію Городня була місцем інтенсивних контактів різноманітних етносів і культур, не раз була в епіцентрі важливих історичних подій, ставала ареною боротьби могутніх сусідніх держав. У писемних джерелах Городня згадується в 1552 році, коли в складі Московського війська в Казанський похід разом із стародубцями йшли „ боярские дети Городни и Мощенки”.

З 1618 року Городня у володінні польських шляхтичів Хвощів. У час створення урядом шляхетської Польщі Чернігівського воєводства ( 1635р.) Городня – містечко і центр Городнянського округу.

У середині 17 століття городнянці брали активну участь у селянсько – козацьких повстаннях та визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. Після Переяславської угоди 1654 року Городня стала адміністративною і військовою одиницею – сотенним містечком Чернігівського полку. До Городнянської сотні входили 55 населених пунктів.

29 червня 1709 року Російський імператор Петро I після розгрому шведської армії Карла 12 під Полтавою саме в Городні святкував свій День ангела /тезоіменництво/ й на відзнаку героїзму місцевих жителів подарував місту три чавунні гармати. У 1888 році гармати були встановлені на п’єдесталі і збереглися до наших днів.

У 1732 році завдяки благодійницьким внескам купця 1 гільдії, міського голови Писарева Павла Миколайовича в центрі Городні був збудований величний храм святої Трійці. Ця перлина зодчества могла б прикрашати місто й сьогодні, але 70 років тому городнянська святиня була зруйнована комуністичною владою.

У 1764 році в Городні мешкало 125 сімей козаків та 185 сімей міщан та селян, а також стали населяти її євреї, більш ніж 300 осіб, в основному ремісники та купці.

У 1782 році на Україні було скасовано полковий адміністративний устрій і утворено 5 намісництв, у тому числі й Чернігівське. Намісництва, а потім і губернії ділилися на повіти. У цьому році Городня стала адміністративним центром одного з найбільших повітів Чернігівщини — Городнянського.

У 1782 році був затверджений для міста герб, який являв собою чорний якір на червоному фоні і три восьмикутні срібні зірки, одна зверху, а дві — з боків.

Якір, абсолютно подібний до городнянського, можна знайти на гербі польських Радзиць. Відомо, що в Польщу цей родовий герб потрапив разом зі своїм володарем із Німеччини, де він був подарований родоначальнику сім’ї ще в XIV столітті за доблесть у морській битві. Може бути, що в часи польського панування Городня була віддана одному з нащадків німецького моряка, зокрема Хвощу. Можливо, і перекочував якір із Німеччини до родового герба польського поміщика, а потім на герб міста Городні.

У наступному 1783 році повітове місто одержало різні вигоди і привілеї. Важливу роль для пожвавлення економіки й торгівлі в Городні мало прокладення Лібаво – Роменської залізниці (1873 р.), а згодом відкриття в Городні банку.

У кінці 19 століття на кошти грузинського князя І. Орбеліані був споруджений Народний дом, у якому аматори показували спектаклі, потім створювався кінематограф. Будівля збереглася, тепер тут міститься дитячо – юнацька спортивна школа.

Під час першої світової війни та сворення Української незалежної держави Городня стала епіцентром тих історичних подій. У місті формувалися загони Червоної армії М. Щорса, В. Боженка, М. Кропив”янського. Біля Городні діяли повстанці отаманів Галаки, Добровечора, Ющенка, Бусла.

У 1919 році у приміщенні Городнянської жіночої гімназії / тепер школа №2 / знаходилось керівництво Чернігівської губернії, губком та губреввиконком під керівництвом Ю. Коцюбинського та Е. Бош.

У 1923 році повіти були ліквідовані, Городня стала центром району. Під час так званої добровільної колективізації Городня знову в центрі подій. Для придушення виступів селян у Городню були викликані з Гомеля регулярні війська. 17 червня 1931 року повстанці під керівництвом „куркуля” Я. Рябченка / в минулому начальник повітової міліції/ біля Городні отримали поразку. За свідченням учасників тих подій, комуністів, під час цього бою більше 200 „куркулів” було вбито та поранено. Це одне з найбільших виступів селян проти насильницької колективізації.

Під час Великої Вітчизняної війни 8 тисяч 425 жителів Городні та району загинули в боротьбі проти німецько – фашистських загарбників. Трьом городнянцям: О.Жижкуну, Б. Калачу, Й. Юфи /еврей/ — присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1989 році в Городні почалось виробництво кольорових телевізорів „Агат”. Це був єдиний районний центр на теренах тодішнього Радянського Союзу, в якому випускалась така високотехнологічна продукція.

У Городні тривалий час розміщувався 703 навчальний авіаційний полк Чернігівського вищего авіаційного училища льотчиків, який мав добре оснащення; аеродром, полігон, сучасні класи, тренажери. Тут стали на крило тисячі висококласних льотчиків, серед яких десять майбутніх космонавтів.

З проголошенням незалежності України, в 1991 році, Городня знову стала прикордонним містом.

 

Історико-краєзнавча  книга: “Неопалима купина – Наша славна Городня”

Читати книжку: https://cutt.ly/eO0N8Kc