Медична система країни знову переживає стадію реформування. 28 лютого нинішнього року вийшла Постанова  КабМіну № 174 «Деякі питання організації спроможної мережі закладів охорони здоров»я». Цей  документ фактично скасовує попередній  «Порядок створення госпітальних округів», прийнятий в 2019  році і  визначає порядок створення  вже не округів, а госпітальних кластерів. 

–Ця постанова передбачає, що до третього червня нинішнього року всі лікарні в межах кластерів будуть поділені на три категорії, – пояснила генеральна директорка міської лікарні Ольга Ігнатенко. – Це загальні заклади охорони здоров»я, кластерні та надкластерні. Віднесення до закладу певного рівня відбувається за  кількома критеріями. Перший – це обслуговування кількості  населення. Лікарня може бути загальною або базовою (це багатопрофільний лікарняний заклад), якщо вона надає медичну допомогу населенню територіальної громади або кількох громад  і обслуговує 40 тисяч населення і більше. Кластерний заклад – теж надаватиме багатопрофільну медичну допомогу, але мова йде вже про 120 і більше тисяч населення ( фактично це колишні  центри госпітальних округів). А надкластерна лікарня  – це категорія  медичних закладів обласного рівня ( таких як обласна дитяча лікарня, онкодиспансер тощо).

З цих вимог випливає, що Городнянська лікарня може претендувати в кращому випадку тільки на базовий або загальний рівень медичного закладу. Але й для цього у нас не вистачає необхідної кількості населення, адже разом з Тупичівською громадою маємо лише близько 27 тисяч населення. У критеріях поділу на кластери є також вимоги відстані (бажано не більше як 60 кілометрів доїзду) та перелік необхідних наявних відділень у лікарняному закладі – хірургія, терапія, неврологія,  ортопедія, травматологія, інфекційні ліжка. По суті, Городнянська лікарня  відповідає всім цим вимогам, окрім болючого питання кількості населення.  Що ж буде з медичними закладами, якщо вони не будуть відповідати вимогам кластерного поділу?

–Якщо лікарня не буде кластерною,  вона може бути так званою лікарнею громади, – каже Ольга Володимирівна.– Проміжкового етапу нема. Міністерство охорони здоров»я бачить цю класифікацію таким чином: три рівня кластерних лікарень, решта – це Центри первинної медико-санітарної допомоги. Якщо ж громада хоче залишити спеціалізовану лікарню, яка не відповідає критеріям кластерів, вона може утримувати її за власний рахунок, бо Національна служба здоров»я закуповуватиме послуги (фінансуватиме) тільки  лікарні, які увійдуть в спроможну мережу. Але навряд чи територіальним громадам це під силу – утримання, наприклад, нашої лікарні обходиться приблизно у 50 мільйонів гривень на рік.

На щастя, зазначає лікарка, у проєкті створення спроможної мережі лікарняних закладів Городнянська лікарня значиться як така, що має шанс на майбутнє, тобто її бачать серед спроможних лікарняних закладів.  Відповідну пропозицію на всіх рівнях відстоює Черінігівська обласна військова адміністрація, яка разом з управлінням охорони здоров»я  збирають інформацію по персоналу, обладнанню, можливостях лікарняних закладів області і подають її в Міністерство охорони здоров»я, за яким і буде останнє слово до 1 липня нинішнього року.  Але поки це не буде офіційно затверджено, радіти зарано.

–Коли МОЗ визначиться зі спроможною мережею, наступного разу вона буде переглянута  лише в 2025 році, – каже Ольга Володимирівна. – Тобто, єдиний шанс для нас на виживання – це увійти в спроможну мережу. І ми на нього дуже й дуже сподіваємось. У проєкті  рішення Городнянська лікарня значиться як спроможна серед десяти таких закладів по області.  Думається, як  не сумно говорити, але на користь цього  зіграло роль і наше прикордонне становище, через яке маємо й багато проблем. Як лікар я вважаю, що закривати лікарняні заклади під час війни взагалі неприпустимо. Зараз маємо колосальну кількість запитів на медичну допомогу від наших людей. Під час ворожого оточення вони всі постраждали в першу чергу психологічно , що не може не відображатись на здоров»ї – люди скаржаться на проблеми з зором, тиском, нервовою системою тощо. Та й навіть коли війна скінчиться, проблем не поменшає – повернуться наші захисники, які потребуватимуть медичної допомоги, бо вони тривалий час знаходились у важких умовах. Ану ж, поносіть бронежилет на своїй спині цілодобово протягом кількох місяців, півроку, а то й більше. Навантаження на хребет має важкі наслідки для спини. Я вірю й сподіваюсь, що у нашого керівництва вистачить розуміння того, що залишити Городнянську лікарню в списку спроможних – це єдино правильне рішення.