Знову в місті сльози, сум, розпач і тужливий жкуравлий плач – Городнянщина в жалобі й смутку прощалась зі своїм Героєм, який повернувся додому назавжди – КРАВЧЕНКОМ Костянтином
Йому було тільки 36… Час розквіту й звершень, коли б у мирному житті перед ним були відкриті двері, коли б нові вершини манили своєю незвіданістю, коли є час, щоб жити, любити, мріяти й творити майбутнє… Друзі, знайомі, сусіди Костю любили за невгамовність, непосидючість, активність і незмінний оптимізм.
Як тільки Городнянщина була звільнена, він одразу ж поспішив у військкомат. І вже 8 квітня 2022 року влився у лави захисників.
Служба його не була простою – Костянтин був командиром відділення командної машини розвідувального взводу розвідувальної роти. Маючи гарячу голову й непереборне бажання поквитатися з ворогом, який стільки горя приніс на нашу землю, він ніколи не пасував перед небезпекою. Відважний воїн загинув 23 березня 2024 року біля Ямпілівки, що на Донеччині, внаслідок ворожого артобстрілу.
Стаємо на коліна перед подвигом Героя і перед безмежним материнським горем… Захлинається кров’ю своїх синів Городнянська земля… Не забудеться. Не заживе. Не пробачиться. Ні вселенське горе, ні зламане життя, ні пошматована на мільйони кривавих клаптиків душа…
Легких хмаринок тобі, Костю, наш захисник, безстрашний воїн, наш Герой… Таким і житимеш у нашій пам’яті. І в клекоті весняних журавлів над Україною. І в її історії, написаній і твоєю кров’ю…