Як ти насправді?
Таке просте запитання, але скільки в ньому глибини. Ми звикли відповідати автоматично: «Я добре». Але чи завжди це правда? Чи не ховається за цими словами біль, втома чи відчуття самотності?
«Я добре, але…»Існує безліч варіантів після цього «але»:
відчуваю страх; потребую підтримки; втомився від постійної боротьби; сумую за близькими; не знаю, як впоратися зі своїми почуттями.
Ми живемо у часи, коли бути сильним стало нормою. Проте важливо пам’ятати: визнавати свої емоції — це теж сила. Сказати «мені важко» — це не слабкість, це крок до зцілення.
Поставте собі це запитання: «Як я насправді?» Зупиніться, подихайте, загляньте всередину. Чи ви справді в гармонії? Якщо ні, дозвольте собі шукати підтримку. Поділіться з близькими, друзями чи фахівцями.І не забувайте питати інших. Не просто для формальності, а щоб справді почути. Ваше щире «Як ти?» може стати рятівним кругом для того, хто цього потребує.
Пам’ятайте: піклуватися про ментальне здоров’я — це не привілей, це необхідність. А ще — це любов до себе та до тих, хто поруч.
На картинці ми зібрали деякі відчуття, чи впізнаєш ти в них себе?