«Сумуєш? Це нормально» — чому ми маємо право на емоції

У час щоденного стресу, втрат і виснаження багато хто з нас переживає емоції, які важко описати словами. Однією з найчастіших — є сум. Але замість того, щоб приймати його, ми часто намагаємося його придушити: «Тримайся», «Інші мають ще гірше», «Зараз не час сумувати». Знайомо?

Але насправді — сумувати нормально. Це природна реакція організму на непрості обставини, в яких ми всі живемо. І дозвіл собі на ці емоції — перший крок до емоційного відновлення.

Чому сум — це не слабкість?

Сум — це сигнал нашої психіки, що щось важливе змінилося або втрачено. Це може бути пов’язане з особистими подіями, загальною ситуацією в країні, втомою, тривогою чи емоційним вигоранням.

Війна, невизначеність, страх за рідних, вимушене переміщення, втрати — все це впливає на нас. І в цих умовах придушувати емоції — шкідливо, бо це лише накопичує напругу.

Що робити, якщо сум триває довго?

Якщо сум не минає тривалий час, заважає жити, впливає на сон, апетит, енергію — це може бути сигналом, що варто звернутися до фахівця.
Іноді важливо просто поговорити. З другом. З близьким. З психологом.
Маленькі кроки — прогулянка, відпочинок, сон, зменшення інформаційного навантаження — можуть дати відчуття стабільності.
І найголовніше — не соромся просити про підтримку. Піклування про себе — це не егоїзм, а необхідність у складні часи.

 Платформа підтримки “Ти як?” підготувала простий і доступний матеріал про те, як розуміти свої емоції та що робити, якщо сум довго не відступає: howareu.com/materials/chomu-sumuvaty-tse-normalno

(фото зі сторінки “Ти як?” у соцмережах)