Стоячи на колінах, городнянці віддали останні почесті Дмитру Кордику з Хотівлі – загиблому воїну, хлопчику-Герою, який назавжди залишиться 23-річним.

Його остання дорога додому привела траурну процесію до рідної хати, до згорьованої мами й менших братика з сестричкою. Тут з ним попрощаються рідні, друзі, односельці. Тут, у домівці, назавжди поселились смуток і горе. Як і в серцях згорьованих українців, які втрачають найдорожчих, найкращих – тих, хто мав би будувати плани на майбутнє, вірити, кохати, бути щасливим…

Дмитро тепер світитиме нам своєю усмішкою з Небес. А ми молитимемось за нього і за всіх полеглих Героїв. І за живих, які щомиті нині на пекельних рубежах дивляться в очі смерті. Не забудемо. Не пробачимо. Ніколи. У поколіннях і віках.