Сьогодні, 17 липня, вранці зупинилось серце начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, взаємодії з правоохоронними органами, оборонної, мобілізаційної роботи та з питань запобігання та виявлення корупції Городнянської міської ради
БЕРЕБЕРИ Ігоря Петровича
На Городнянщині Ігоря Петровича і його незмінну посмішку знали практично всі – починаючи з земляків-невклянців, де він закінчував школу, і до всіх тих людей, з ким йому доводилось комунікувати за час своєї роботи в структурі виконавчих органів та органів місцевого самоврядування.
Обравши педагогічну спеціальність і закінчивши у 1997-му році історичний факультет Чернігівського державного педагогічного інституту, працював з 1998 по 2004 рік вчителем історії та практикуючим психологом у міській школі №2. А у 2008 році він продовжив навчання в Національній академії державного управління при Президентові України, адже його потужний потенціал керівника проявився під час роботи з 2006 року керівником апарату Городнянської районної адміністрації.
У 2018 році Ігор Петрович став частиною колективу міської ради, очоливши її загальний відділ, а з 2021 року обійняв посаду начальника відділу з надзвичайних ситуацій.
Він був не просто колегою – був другом кожному з нас. Чітко виконував поставлені завдання, відповідав за наслідки прийнятих рішень, завжди був цілеспрямований і націлений на результат. А в рідкі хвилини перепочинку для кожного з колег мав підбадьорливе слово, підкріплене його незмінною посмішкою, завжди був готовий прийти на допомогу, коли хтось її потребував.
Гостро і боляче сприймав війну, переживав за долю старшого сина, який зі зброєю в руках боронить рідну землю, допомагав його побратимам. Гаряче любив свою сім»ю, з особливою ніжністю завжди розповідав про найменшу донечку Олю.
Завжди оптимістичний, завжди доброзичливий – ні в кого й гадки не було, що може трапитись така біда. Підступна хвороба обірвала життя Ігоря Петровича, не питаючи дозволу. І ми всі були безсильні зарадити тому горю.
Спи спокійно, друже. Нехай більше не буде болю й страждань. Світи нам з Небес своєю променистою посмішкою, будь янголом-охоронцем для дружини Олесі, синів Владислава та Ярослава і для твоєї втіхи – донечки Олі.
А ми усі пам»ятатимемо тебе завжди, і щоденно ти будеш на своєму робочому місці, з нами й серед нас.