Городнянщина прощалась зі своїм Героєм

Сильний вітер рвав жовто-блакитні стяги, якими майоріла вулиця Чернігівська в Городні сьогодні.

    Сама природа протестувала проти надлюдського горя, яким насичений простір довкола. Вздовж дороги, якою рухався траурний кортеж, на колінах стояли люди. Виходили з магазинів, закладів, просто перехожі долучались до процесії, схиляючи голови та витираючи сльози. Городнянщина прощалась зі своїм Героєм Євгенієм Ткачем, останній путь якого пролягав через Городню в рідні Деревини…

     У Небо летіли молитви – за Воїна, який став до лав Небесної Сотні, за спасіння його душі, і з проханнями про захист і опіку всіх  чоловіків та синів. Своїх і чужих – усіх тих, кому сьогодні найтяжче, бо саме вони тримають те небо над Україною. 

     Жені назавжди залишиться 28. Таким молодим він буде й коли виросте його син Іванко. Він пишатиметься татком-Героєм і його подвигом. Але протягом всього життя його серденько краятиме біль від того, що так мало татові довелось потішити свого синочка, що не почув він головних таткових настанов і повчань, що не пригорне його більше сильна й мужня таткова рука. Чи хто виміряє сльози згорьованих дружини й матері? Їм жити далі – без нього, без найкращого й найкоханішого. З вічним болем і вічною тугою.

     Боже, почуй українських вдів і осиротілих матерів, гіркі слова наших дітей, які навчилися молитися і благати Небо припинити жахливий лік жертв цієї війни… Зглянься над народом, який потопає в крові і в горі. Дару йому жадану волю і свободу через Перемогу. А супостату, який знищує цвіт нашої нації – те, що він заслужив.  Вічне прокляття і вічну зневагу, бо спокутувати свою вину перед нашим народом він не зможе ніколи.

   Покійся з миром, Женю. Хай твоя світла душа відтепер буде в колі побратимів, які стали до лав Небесного воїнства. Вічна тобі дяка і шана, хлопчику. За те, що ми можемо зустрічати нові ранки…