26 квітня… День, що назавжди закарбувався у нашій пам’яті

У цей весняний день, коли природа лише починає оживати після зими, ми згадуємо подію, яка затьмарила сонце над мільйонами людських доль. Чорнобильська трагедія — не просто техногенна катастрофа. Це символ великого болю, втрати і самопожертви.

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року зупинився час для тисяч людей. В одну мить життя розділилося на “до” і “після”. Радіація, невидимий ворог, проникла в повітря, землю, воду… але не в людську гідність.

Першими на боротьбу з лихом стали ліквідатори. Звичайні люди, які виконували надзвичайну місію — рятували світ, не думаючи про себе. Їхні імена — серед нас. Їхні подвиги — у нашій пам’яті. Їхні долі — в наших серцях.

Сьогодні ми вшановуємо кожного, хто втратив дім, здоров’я, рідних, хто пройшов через біль евакуацій, втрат, боротьби з наслідками трагедії. Ми схиляємо голови перед тими, кого вже немає. І дякуємо тим, хто поруч із нами — з гідністю несе спогади, зберігає правду, береже пам’ять.

За проявлену мужність, самовідданість і героїзм під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, грамотою Городнянської міської ради було відзначено Омельченка Михайла Івановича. З глибокою шаною і вдячністю нагороду вручив міський голова Андрій Богдан. 

Чорнобиль — це наш урок. Це наша рана. І водночас — наша незламність.

Світла пам’ять тим, хто пішов.
Життєва шана тим, хто вижив.

Віримо, що навіть у часи жорстоких загроз і цинічних викликів, світ більше ніколи не побачить подібних трагедій.