ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Сьогодні минають другі роковини з дня загибелі захисника України – АТРОШЕНКА Дмитра Валерійовича.

 

 Дмитро Атрошенко народився 30 грудня 1986 року в Городні.

У 2004 році закінчив Городнянську ЗОШ №1.

Через рік здобув професію муляра-штукатура у Чернігівському державному професійно-технічному училищі №18.

З 17 років підробляв на будівництві. Потім працював будівельником, бетонярем, каменярем, будував домівки, зокрема, і за кордоном. Останнім місцем роботи була ТОВ «Єврокон», де чоловік працював на посаді арматурника.

 

Цікавився автомобілями, любив собак, але мав мало часу на цікаві йому речі.

 

З початку травня 2022-го по травень 2023 року Дмитро воював за Україну в складі 58-ої окремої мотопіхотної бригади. Брав участь у боях в Донецькій, Харківській і Луганській областях.

 

За словами близьких, він неодноразово рятував життя своїх побратимів, витягуючи з поля бою поранених і загиблих. Через недостатню кількість авто у бригаді – евакуював побратимів на власному автомобілі. Врятував командира роти, вчасно доставивши до госпіталю. Разом з побратимом в нічний час відбили групу диверсантів в одному з сіл Донецької області. Брав участь у штурмових діях. Під час виконання чергового бойового завдання отримав контузію. Ризикуючи власним життям, завжди прикривав спини побратимів, виходячи останнім з позицій.

 

У травні 2023 року був переведений до іншої бригади та продовжував нищити ворога і захищати свою країну.

 

Старший солдат Дмитро Атрошенко, позивний «Димазда», загинув 22 липня 2023 року на Луганщині. Виконуючи службові обов’язки із захисту України, отримав смертельне поранення під час артилерійського обстрілу з боку окупантів.

 

У Дмитра залишилися мама, дружина, син, дідусь і бабуся.

 

Поховали Героя 1 серпня 2023 року у Городні на кладовищі “Піски”.

 

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно (Указ Президента України №53/2024).

 

Вічна пам’ять і слава Герою!