З Днем вишиванки

Сьогодні вся країна знову одягає не просто сорочку — а свою душу. Бо вишиванка — це мова серця, що промовляє без слів. Це наша історія, сплетена нитками любові, болю й надії. Це пісня поколінь, яку носять на грудях.

У кожному візерунку — подих вітру з рідного поля, тепло материнських рук, сльоза з прощання і усмішка на зустріч. У кожному стібку — наша пам’ять, наша гідність, наша незламність.

Вишиванка — як коріння, що тримає нас міцно, де б ми не були: у своїй хаті, на чужині, чи в окопі. Вона говорить світу: ми — українці. Ми — є. Ми — сильні. Ми — живі.

Сьогодні особливо відчувається, як сильно ми тримаємося один за одного. Як пульсує в нас спільне серце — українське. І цей пульс — як вишитий хрестик: простий, але вічний.

Нехай вишиванка завжди буде нашою бронею. Нехай вона оберігає і додає сил. Нехай нагадує: ми з тих, хто встає після бурі, хто вишиває світло навіть у темряві.