Як воно —пережити в юності одну криваву війну і своє сторіччя зустріти в період іншої—спопеляючої, зрадницької, нищівної?

Про це знає Галина Зінченко з Пекурівки, яка сьогодні зустрічала свій 100-річний ювілей.

Непростий життєвий шлях цієї дрібненької але напрочуд вольової жінки зітканий з важких трудових буднів і турботи про дітей та онуків, яким присвятила все своє довге життя.

Попри те, що сьогодні російські фашисти влаштували немислимий терор на всій території України і вона захлинається сльозами і кров’ю, найрідніші все ж прийшли до оселі, щоб віддати шану й дяку своїй найкращій у світі матусі та бабусі.

«Оце він отакий, той путін?»—запитує старенька свою доньку Валентину, дивлячись в екран телевізора. «І що йому, супостату, від нас треба?»—згорьовано запитує, не чекаючи відповіді. В її душі ще живі жахи Другої світової, а тепер мучать нові —за дітей та онуків, за мирне життя, яке наш народ будував не один десяток років.

«Все буде добре, мамо», —лагідно заспокоюють її рідні. І таки буде. Бо ми, українці—особливий народ, який не прогнеться і не здасться, як не гнулась під життєвою ношею і ця тендітна жінка, яка всі випробування зустрічала з незмінною посмішкою.

Привітали ювіляршу й секретар міської ради Світлана Більська та староста Надія Пятковська. Від міської ради Галина Кузьмівна отримала квіти, продуктовий набір і грамоту за багаторічну сумлінну працю у сфері сільськогосподарського виробництва та з нагоди ювілею.