Відчаю, сльозам і болю нема кінця…

Сьогодні Городня зустрічала з пекельного сходу й проводжала в останню путь свого Героя  Атрошенко Дмитра.

Не виміряти горе рідних ніякою мірою, не виправдати й не пробачити загублені молоді життя. Знайомі й незнайомі люди стояли вздовж дороги на колінах, устеляючи путь Героя квітами. Мало хто міг стримати сльози – така втрата болить кожному. Серед загиблих наших хлопчиків чужих нема – вони всі свої, рідні, бо полягли за нас.

У свої 36 Дмитро мав би радіти кожному життю, любити дружину, ростити сина, мати безліч планів  і надій. На всьому цьому росія поставила крапку своєю кривавою рукою.

Ми всі в боргу перед тобою, Герою. І перед твоєю родиною, на яке звалилось горе непомірної втрати. Ми пам’ятатимемо. І віримо, що вбивці заплатять. За все.