Тяжко, сумно, боляче…

У смертельному двобої з рашистами віддають свої життя за Батьківщину українські воїни. Геройськи гинуть зовсім молоді хлопці й дівчата, повертаються додому на щитах зрілі й досвідчені чоловіки. Вони – різного віку, різних довоєнних професій, із різних куточків країни. Звання у них єдине на всіх – Захисник України, і українці у віках пам’ятатимуть звитягу кожного…

Сьогодні Городнянщина прощалась з  Дмитром Бендиком… Йому тепер назавжди 43, бо війна вирвала його з земного життя.  На рахунку рашистів – ще одна смерть.

Дмитро був світлою людиною. Його любили друзі, знайомі, сусіди, колеги, побратими. «Діма говорив, що для них там, на полі бою, дуже важливо знати, що вони мають міцний тил. Він завжди посміхався, шуткував і обіцяв привезти додому ПЕРЕМОГУ»,– написала у прощальному слові односельцю Валентина Чорна.

Дмитро Бендик загинув від ворожого артилерійського обстрілу  31 січня 2023 року під час важких, кровопролитних боїв під Вугледаром. Він воював у складі 72-ої ОМБР.

Вірність присязі та своєму народові була для Дмитра понад усе. Як і його побратими по зброї, він мріяв бачити рідну землю вільною, мирною, квітучою. Щоби на ній народжували дітей, щоби зростали на ній сильні духом і тілом люди, щоби працювати і робити її успішною. Він зробив для цього все, що міг, і навіть більше.

 Вічна пам’ять і шана тобі, Герою… Легких хмаринок тобі, Воїне.

Не стихне батьківський біль, не висохнуть материнські сльози. Ніколи не оговтається Городнянщина від цього страшного списку втрат… Схиляємо голови. Стаємо на коліна. Перед подвигом нашого Дмитра і перед горем його рідних. Скільки житимемо – не забудемо. І не пробачимо тим, хто прийшов на нашу землю вбивати.