Сьогодні відбулась презентація громадського аудиту Городнянської територіальної громади, під час якої робилась оцінка ефективності управлінської структури виконавчих органів ради.
Безумовно, дуже важливим пріоритетом сьогодення є визначення першочергових завдань, які мають покладатися на міську раду. Її організаційна структура, кадровий потенціал повинен максимально відповідати завданням, що постають перед громадою та державою за для скорішого ефективного та безболісного процесу відбудови громади.
Тож учасники презентації оцінювали ефективність та результативність окремих виконавчих органів Городнянської міської ради і посадових осіб, відповідальних за відповідний напрямок роботи, а також ефективність управлінської структури виконавчих органів Городнянської міської ради загалом, її відповідність нагальним потребам соціально-економічного та культурного розвитку громади.
У ході живого спілкування обговорювались не тільки проблеми й шляхи розвитку Городнянської громади — учасники зустрічі розпитували спікерів, які родом з Миколаївщини та Херсонщини, як там наразі складається ситуація. І були шоковані почутим. Там росіяни заволоділи архівними даними й даними реєстрів. Місцеве населення страждає від терору російської армії. З понад 300 тисяч жителів нині в місті залишилось 120-130 тисяч. І тим, хто встиг виїхати, дуже поталанило. Бо наразі ні виїхати з міста, ні жити в ньому неможливо. Окрім терору та агресії проти мирних жителів, рашисти просто викрадають багато громадян і частина з них безслідно зникає. На деокупованій Херсонщині кров стигне в жилах від розповідей тих, хто зміг пережити рашистське засилля, про злочини ворога проти цивільних людей.
У Миколаєві зараз взагалі нема питної води — окупанти підірвали насосні станції, мотивуючи це тим, що… українські ДРГ можуть прорватися в місто по трубах. І розкрали майно Водоканалу. Це обличчя російської пропаганди у всій її красі. В лікарні нема геть ніяких медикаментів для допомоги людям. Підвозу теж нема. На допомогу медичних фахівців у разі необхідності розраховувати не доводиться.
Однак свою зболену сповідь спікер закінчив словами: «Але відіб’ємо. Потім відновимо і відбудуємо».
Городні теж дісталось немало. Але є ті, хто пережив жахи утричі, а то й уп’ятеро більші. І вони не здаються, не чубляться й не впадають у відчай. Яскравий приклад того, як треба жити й працювати в умовах війни. Тільки згуртованість, взаємодопомога і віра в перемогу дадуть нам усім сил вистояти. І перемогти. Так тому й бути!
Центр Доброчин / Dobrochyn Center
Причорноморський центр політичних і соціальних досліджень
