Сьогодні, напередодні Дня захисників і захисниць України, городнянці зібрались біля Алеї Героїв, щоб сказати слова вдячності тим воїнам, які сьогодні на передовій зі зброєю, під постійними ворожими ударами виборюють для українського народу право на життя. І щоб, схиливши голови, подякувати тим Героям, які вже ніколи не обіймуть своїх рідних, бо їхні імена назавжди вкарбовані в граніт і в людську пам’ять.

Чи бачить ворог сльози матерів, вдів і дітей, яких він підло осиротив? Як, якою мірою можна виміряти розпач материнського серця, чорну пустку в душі дружин і тугу дитячих сердець, які ніколи не відчують тепла таткових обіймів?

А сльози старенького чоловіка, який, не бачачи нікого й нічого довкола, прийшов, щоб покласти квіти до портрета свого сина, своєї надії? Яка ціна його пекучої сльози, що котиться між глибокими зморшками?

Чи бачиш ти, супостате, як натовп розходиться, а згорьовані жінки в чорних хустках продовжують стояти біля портретів Героїв, обіймаючи й витираючи сльози одна одній?

Ти маєш свою омріяну ціль- принизити, підкорити, знищити цілий народ за те, що він зветься українцями. І тобі байдуже, що народне горе топиться в ріках крові й біди. Таке не пробачається. Ніколи. Й ні за що.

Низький уклін кожній українській родині, яка у цій війні втратила найдорожче – своїх кровинок, своїх коханих, свою підтримку й надію. Ваш біль- це біль всього народу. Ваші сльози- це сльози кожного з нас.

Вічна слава загиблим Героям. Ваші імена знатимуть всі майбутні покоління городнянців, їх учитимуть на уроках історії і носитимуть в серці.

Шана й подяка тим, хто сьогодні вдягнув військову форму, щоб зробити те, що не кожен зважується- вступити у відкритий бій з ворогом, знаючи, що кожен з них може бути останнім. Віримо у вас, наші захисники й захисниці. Молимось за кожного. Тільки поверніться додому живими й здоровими, обійміть дітей, матерів і дружин. І тоді ми з вами всі разом відсвяткуємо і перемогу, й ще багато- багато Днів захисника, які тепер завжди для наших поколінь будуть наповнені як радістю та гордістю за мужніх та відважних, так і вічним смутком за тими, хто вже ніколи не стане в стрій.

Слава Україні! Її Героям слава!