Сьогодні Городнянщина прощались зі своїм Героєм Олександром КОНОНЕНКОМ. Іще одне молоде життя забрала ця клята війна…    Оборонець нашого життя і нашої свободи, він окропив своєю кров’ю наше право жити вільними на своїй землі. На щиті ми проводжали тебе, воїне, в Небеса, під скорботні звуки траурного оркестру, на колінах і не стримуючи сліз.

      Олександру Кононенку назавжди 31… Обірвалось його молоде життя 3 вересня 2023 року під час запеклого бою з ворогом від ракетно-бомбового удару по селу Шийківка, що в Ізюмському районі на Харківщині.   А війна для нього розпочалась ще десять років тому, ще з Криму, коли вони з побратимами-морпіхами зуміли з честю відійти, вивівши й свою техніку. Далі був Донбас. Здавалось би, він вже стільки багато зробив для захисту України. Але він подивився  прямо в очі війні знову, коли після звільнення Чернігівщини одразу ж пішов у військкомат, знову ступивши на воєнну дорогу.

       Як висловити свою вдячність Герою, щоб він нас почув? Як зменшити біль материнського серця, яке розривається на частини? Ніхто у світі ще не придумав таких слів, щоб заспокоїли й розрадити ту невимовну тугу. Ми можемо лише пам’ятати про ціну, яку довелось заплатити всім загиблим воїнам, і нести ту пам’ять крізь покоління.

    Ми будемо вірні тій пам’яті. І не тільки зараз, коли Зло тішиться й гуляє, знищуючи наші міста і села, вбиваючи наших дітей. Ми не забудемо звірства і злочини наших катів. Їм доведеться відповісти за Сашка і за всіх наших хлопчиків. І на тому світі, і на цьому.

   Легких хмаринок тобі, Герою. І вічна шана і пам’ять за те, що ти зробив для кожного з нас.