Сьогодні Городня проводжала в останній путь 26-річного Ігоря МАШКОВИЧА.

«Знаєте, через що найбільше сумно?

Через усвідомлення, що побиватися потрібно за живими– мертвим це ні до чого.

Коли помирає людина, відносно неї у голові підбивається підсумок: якою була ця людина, ким вона насправді була для тебе, які були приємні моменти, найболючіше – випливають якісь несправедливі речі, які ти робив по відношенню до цієї людини.

Нічого змінити неможна. Усвідомлення, що на це неможливо вплинути. Фізично, у цій ситуації немає надії. Все. Людини немає.

Скільки ти будеш іще пам’ятати її голос? Скільки часу знайомі ще будуть пам’ятати цю людину? Яким він лишився у пам’яті інших людей?

Ми усі, до одного, абсолютно неправильно відносилися до нього. Він був кращим, ніж ми думали. Більше того– він виявився сміливішим багатьох, мужнішим багатьох, він досяг більше за інших. Він загинув реалізованим, попри усі невдачі в житті, попри зневіру у нього та несправедливість, яка оточувала його усе життя. За цей рік, усі хто із ним спілкувався, знав, як він змінився.

З початком повномасштабного вторгнення він сам вийшов із окупації у Чернігів, щоб повернутися у стрій. Він знав, де він потрібен. Завжди вірішував сам свої питання і допомагав іншим це робити. Мав невимовно велику душу, хотів усім допомогти.

Побратими любили його!

Ми любили його! Ніколи не забудемо! Будемо сумувати, друже! До зустрічі!» – написали друзі прощальні слова Ігорю в соцмережах.

Ігор у квітні 2022 року пішов на фронт добровольцем. Загинув  14 червня 2023 року в Донецькій області, поблизу міста Велика Новосілка, що у Волноваському районі. Під час чергового бою він отримав осколкове поранення, несумісне з життям.

Він був старшим стрільцем, оператором 2-го відділення спец.призначення 1-го взводу 1-ої роти військової частини А 4118.  А в житті – звичайним хлопчиною, який рано залишився без батьків.

Але сьогодні виявилось, що Ігор мав велику родину – земляків, городнянців, друзів, родичів і зовсім незнайомих людей, які омивали його останній шлях сльозами й встеляли дорогу квітами.

Спи спокійно, хлопчику–Герою. Ми молитимемось за тебе й усіх інших, хто закрив собою Україну. Легких хмаринок тобі, Ігорю. Хай життя там, в іншому світі, буде без болю й страждань, крові і сліз. А кати заплатять дорогою ціною за твою недоспівану пісню, за твоє обірване життя.