Сьогодні для 11-класників обох міських ліцеїв  відбулось прощання зі школою. Цей день раніше ми завжди називали гордо випускним вечором, а старшокласники з нетерпінням, сповнені передчуття чогось великого, світлого й нового, чекали цього омріяного моменту.

     На жаль, вже вдруге через війну, яка триває в країні, ми позбавлені магічності й урочистості цієї святкової і для учнів, і для батьків, і для вчителів події. Прощання зі школою відбувалось без урочистої ходи і церемонії на площі міста.

    Боляче було дивитись на випускників, які все ж одягнули святкові плаття й костюми. Покоління, в якого росія вкрала можливість радіти, святкувати, впевнено дивитись у майбутнє. І, власне, хоче вкрасти саме майбутнє.

    Сьогоднішні випускники – вони інші. Вони – ті, хто дивиться у очі війни, хто не з чуток знає жахіття ворожої навали, хто втрачає рідних і близьких, хто має сплюндровану ворогом юність. Але вони не зламані, не скорені й не залякані. Це покоління, яке візьме майбутню долю України в свої руки.

   139 юнаків і юнок сьогодні на Городнянщині сьогодні закінчили 11 класів, 188 – завершили навчання в 9-му класі. Сьогодні 12 з них отримали золоті медалі, троє – срібні, 24 – свідоцтва про здобуття базової середньої освіти з відзнакою.

   Ми дякуємо нашим випускникам за їхні зусилля та працю, яку вони вклали в свою освіту, пройшовши через важкі випробування та перешкоди: COVID із його карантинами, дистанційне навчання та найстрашніше  – війну. Хтось із них здобував освіту далеко від дому, хтось в підвалі… Часто без нормального зв’язку, без світла, під звуки вибухів ракет та сирен повітряної тривоги. У них залишився величезний арсенал спогадів про навчання в школі, а також вміння знаходити шляхи вирішення проблем попри все.

    Незважаючи на усі перешкоди, вони продемонстрували, що є справжніми українцями, незламними та сильними. Вони – приклад нашої молоді, що може досягти успіху навіть у найскладніші часи. Вони – надія на майбутнє, адже  продемонстрували свою здатність до досягнення цілей, не зважаючи на перешкоди.

     Сьогодні ми дивимось на них з гордістю та повагою. Вони – молодь нашої країни, її надія на майбутнє. Ми віримо у них та в те, що вони зуміють зробити Україну найкращим місцем на Землі.