Сьогодні, 21 травня, в Україні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій

Кількість жертв політичних репресій в Україні не піддається підрахунку – це неймовірні цифри. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% – українці). Величезну кількість із них було розстріляно, всі інші пройшли тюрми, заслання, вислання (майже три мільйони українців), каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах.

Терор і репресії вразили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священників, представників культури, селянство. Особливо тяжкою і болісною спадщиною минулого стали масові репресії, які чинились сталінським режимом та його прибічниками в Україні у 1930-х роках. Приміром, в Україні в 1937–1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в’язниць та таборів.

Упродовж десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева.

                                               * * *

Автор Акту проголошення незалежності України, наш земляк, уродженець Хрипівки Левко Лук’яненко боровся за незалежність, і за це його засудили до розстрілу. 72 дні провів в очікуванні страти в камері смертників. 25 років у таборах.

Термін першого ув’язнення сплив у 1976 році. Дисидента привезли до Чернігова зумисне, щоб він не їхав до батьків і не розповідав про тортури у Володимирському централі.

У рік, коли Лук’яненко вийшов на свободу, він з ініціативи Миколи Руденка започаткував створення Української Гельсінської групи. Через рік його знову арештували.

Дисидента звинуватили в антирадянській діяльності.

Слід згадати, що таке обвинувачення було дуже популярним до застосування для українських дисидентів – за ним у 1980 році було засуджено Василя Стуса, у 1977 — Олексу Тихого та багато інших українців.

Затримали та взяли під варту Лук’яненка 12 грудня 1977 року о 7 годині ранку.

Суд не просто не був гласним. Виїзні засідання проводили у нашій Городні, подалі від людських очей.

Прокурор прохав визнати Лук’яненка винним, визнати його особливо небезпечним рецидивістом і засудити до позбавлення волі на 10 років у виправно-трудовій колонії особливого режиму з засланням на 5 років. 

Чернігівський обласний суд оголосив вирок, який цілком відповідав очікуванням прокурора.

У жовтні 1991 року Левка Лук’яненка реабілітували на підставі закону “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні” від 17 квітня 1991 року.

На знімках: Левко Григорович у рідній Хрипівці. 2011 рік.