Порядок визнання батьківства

Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку. Це положення ст. 121 СК України, звичайно ж, стосується як дітей, народжених у шлюбі, так і дітей, народжених особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі (народжені поза шлюбом). Отже, визначення походження дитини є підставою виникнення прав та обов’язків матері, батька і дитини (дітей). Розділом  ІІІ глави 12 Сімейного кодексу України (надалі – СК України) передбачений порядок визначення походження дитини, який  можливо розподілити на  визначення  походження дитини, яка  зачата і (або) народжена у шлюбі та визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, може відбуватися у добровільному порядку, а саме:

 – за спільною заявою матері та батька дитини (ст. 126 СК України);

 – за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини (ст. 127 СК України) та  у судовому порядку (ст. 128 СК України).

Визнання батьківства – це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак, одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини.

Таким чином, у разі народження дитини жінкою, яка не перебуває у шлюбу з чоловіком, який є батьком дитини, а останній виявив бажання  визнати своє батьківство відносно даної дитини, тобто бути записаним у свідоцтві про народження дитини батьком дитини, мають право подати до органів реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про  визнання батьківства. У цьому випадку  походження дитини проводиться в органах реєстрації актів цивільного стану без будь-яких попередніх процедур, зокрема судового розгляду. Спільна заява батьків може бути подана одночасно при здійсненні реєстрації народження дитини або після реєстрації народження, яка була проведена відповідно до вимог ст. 135 СК України.  Заява про визнання батьківства може бути подана до органів реєстрації актів цивільного стану як за місцем проживання батьків, так і за місцем зберігання актового запису про народження. Така заява може бути подана батьками дитини до органу реєстрації актів цивільного стану як до, так і після народження дитини. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови нотаріального засвідчення справжності підпису заявника на цій заяві. Повноваження представника мають бути  нотаріально засвідчені. У заяві батьки обов’язково повинні зазначити яке прізвище вони надають дитині. Відповідно до вимог ст.145  СК України  дитині може бути присвоєно одне із прізвищ, які мають батьки, або може бути присвоєне подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ.

Необхідно зазначити, що визнати батьківство має право як чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, так і чоловік, який знаходиться у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Також, право на визнання себе батьком (матір’ю) дитини не обмежується віковим критерієм. Однак, якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану обов’язково повинен повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі, якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, державний орган реєстрації актів цивільного стану  в той же термін  повинен повідомити  про це орган  опіки  та піклування. Необхідність повідомлення вказаних осіб, які за законом піклуються про неповнолітню особу, зумовлена тим, що згідно з ч. 1 ст. 35 Цивільного кодексу України неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини, може бути надана повна цивільна дієздатність.

До не судового порядку визначення походження дитини можливо віднести випадки, коли  мати дитини, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини, і у зв’язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини. У даному випадку її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви самої матері та її чоловіка про невизнання його батьком дитини, а також заяви про визнання батьківства іншої особи та матері дитини. Якщо чоловік, який перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, не може особисто з’явитись до органу реєстрації актів цивільного стану для подання такої заяви, то його заява, яка підтверджує, що він не є батьком дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, може бути подана через представника. Повноваження представника мають ґрунтуватись на нотаріально посвідченій довіреності.

У разі, якщо чоловік не визнає себе батьком дитини і, навпаки, коли чоловік вважає себе батьком дитини, а цей факт оспорюється, визнання батьківства встановлюється у судовому порядку.

Згідно вимог ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може подати чоловік, який вважає себе батьком дитини, якщо його батьківство не визнається (оспорюється) матір’ю дитини, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка  утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Визнання батьківства в судовому порядку можливе також лише за умови, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до вказівок матері.  У судовому порядку можуть також встановлюватись факт батьківства (материнства) та факт визнання батьківства. Ці справи розглядаються за правилами окремого провадження.

Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за наступними критеріями:

– відсутність спору щодо батьківства дитини;

– смерть фактичного батька дитини;

– час народження дитини.

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду (ст. 130 СК України). Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до вказівок матері дитини. Заяву про встановлення факту батьківства можуть подавати ті ж самі особи, які мають право пред’являти позов про визнання батьківства, крім, звичайно, особи, яка вважає себе батьком дитини.

За рішенням суду може також бути встановлений і факт материнства (ст. 132 СК України). Умовами розгляду заяви про встановлення факту материнства є:

 – смерть жінки;

 – за життя ця жінка вважала себе матір’ю дитини;

– відсутність спору щодо материнства цієї жінки;

– в актовому записі  про реєстрацію народження вчинено запис про матір дитини за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина.   Заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини або особою, яка утримує та виховує дитину. У разі досягнення дитиною повноліття вона також може подати таку заяву до суду.

У разі  виникнення додаткових питань можете звернутися до Городнянського бюро правової допомоги : вул. Чумака, 4 , м. Городня