“Прокидайся, – війна почалась!” – два роки тому цього лютневого ранку тисячі городнянців прокинулось від таких слів. Вибухи… І мороз по шкірі від усівдомлення того, що це дійсно війна, і вона вже тут, поруч, дивиться кривавими очима у вікна твого будинку…
З тих пір ні дня спокою. Скільки горя принесли нелюди на нашу землю. Скільки болю кожній родині! Будьмо ж єдині у підтримці наших захисників. На них лише надія і на волю Божу, аби додав їм сил і витримки.
Схиляємо коліна перед подвигом соколів, котрі злетіли у Небесне військо. Плачемо, обіймаючи дітей війни, у яких окупанти вкрали дитинство.
Але ми приречені вистояти. Ми маємо вибороти право на життя і довести світові, що ми – незламний народ. І світ має довести, що кривавому агресору, який нищить цілі народи, на цій землі не місце!
