Злетів у вись, мов білий птах…..

Сьогодні наша громада прощалася з Героєм – Гаркуном Русланом, 40-річним воїном, який загинув 5 серпня, виконуючи бойове завдання. Ця дорога додому була останньою для нього, довгою і важкою, а для нас – болем, що оселився назавжди в серцях кожного.

Зі сльозами на очах, вулицями рідного міста, городнянці на колінах зустрічали свого Героя. Тріпотіли прапори, мов розділяючи разом із людьми їхню гіркоту і смуту.

Та чи можна заспокоїти біль, що, наче рана, ниє й кровить у серці матері, у погляді дружини, у сиротілих очах дитини, яка більше не обійме свого батька?Скільки ще синів забере в нас війна? Скільки матерів залишаться без своїх дітей, скільки дітей — без батьків?

Клята війна забирає наших найкращих, залишаючи нам біль і пустку. Городнянщина знову платить високу ціну за право жити під мирним небом. Ця кров, ці сльози — це жертва за наше майбутнє.

Руслан віддав найдорожче за нас усіх — своє життя, свою молодість, свої мрії. Нехай наш Герой знайде вічний спокій, а його світла пам’ять буде з нами завжди. Його останній шлях устелений квітами, слізьми, молитвами та словами вдячності. Руслан завжди житиме в наших серцях — як той, хто віддав усе за мирне небо над нами, за те, щоб ми могли обіймати своїх дітей і будувати майбутнє. Ми завжди пам’ятатимемо його подвиг.