ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА ХВИЛИНА МОВЧАННЯ
Щоранку, о 9 годині згадуємо українців, які віддали своє життя за Україну
Сьогодні минає друга річниця з дня загибелі захисників України – КОНОНЕНКА Олександра Віталійовича та ФЕДОРЕНКА Андрія Михайловича.
Олександр Кононенко народився 8 березня 1992 року в Городні.
Закінчив Городнянську ЗОШ №2, а у 2009 році – Чернігівське вище професійне училище за спеціальністю «агент комерційних послуг».
Війна для нього розпочалась ще з Криму. Морпіхи тоді вийшли з честю, разом з технікою. Олександр пішов воювати далі, на Донбас. Та війна наздогнала і вдруге. Як тільки була звільнена Чернігівщина, він знову пішов в військкомат. Потім вже Харківщина…
Загинув 3 вересня 2023 року під час ракетно-бомбового удару по одному з сіл Харківської області.
Похований 28 січня 2024 року в Городні.
За роки служби був нагороджений:
– відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
– відзнакою Начальника Генерального Штабу Збройних сил України — нагрудним знаком «Учасник АТО»;
– почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Кращий сержант (старшина) ЗСУ”;
– нагрудним знаком «Ветеран війни – Учасник бойових дій»;
– памʼятною медаллю «30-та окрема Гвардійська механізована Новоград-Волинська Рівненська орденів червоного прапора і суворова бригада».
_______________________________
Андрій Федоренко народився 11 грудня 1990 року у Городні.
Закінчив Городнянську ЗОШ №1.
У 2009-2010 роках проходив строкову військову службу.
Жив, працював у рідному місті, мав сім’ю, будував плани на життя. Але повномасштабна російська агресія все змінила кардинально.
Під час окупації свого дому зрозумів, що осторонь стояти він більше не має права, тому прийняв мужнє чоловіче рішення – піти до війська та захищати свою Батьківщину.
Його метою було, щоб його люба мама, кохана дружина, найкращі син та донечка й інші рідні впевнено жили під мирним небом.
Одразу після звільнення Чернігівщини від російських загарбників, у квітні 2022 року пішов до ТЦК та СП та став до лав Збройних Сил України.
Мріяв про перемогу та особисто її наближав усі півтора роки своєї служби. Але, нажаль, 3 вересня 2023 року під час ракетно-бомбового удару по одному з сіл Харківської області воїн загинув.
Похований 29 січня 2024 року у Городні.
Вічна пам’ять і слава Героям!
