Тепер ти тримаєш небо у своїх юних, сильних руках…

Сьогодні, зі сльозами на очах і нестерпним болем у серці, ми провели в останню путь нашого Героя — Дмитра Решетника. Хлопця, якому назавжди 23… Ще зовсім юний, але вже справжній воїн, який свідомо обрав шлях захисту Батьківщини, віддавши найдорожче — своє життя.

Дмитро міг би жити, любити, радіти світанкам, мріяти про майбутнє… Він міг би створити сім’ю, виховувати дітей і старіти щасливим, але війна забрала це все. Вона зробила його Героєм, ангелом, що тепер оберігатиме нас із небес.

Страшне горе огорнуло сім’ю, яка втратила свого світлого, доброго хлопчика. Батьки, які більше ніколи не почують його голосу. Брати, які втратили надійне плече. Друзі, які більше не побачать його усмішки. Його життя обірвалося надто рано….

Дмитро пішов на війну, щоб захистити кожного з нас. Щоб ми могли прокидатися в теплих домівках, обіймати рідних і бачити синє небо над головою. Він не побоявся зустріти небезпеку віч-на-віч, віддаючи всі сили заради України.

Скільки ще клята війна забиратиме наших дітей? Скільки ще горя випаде на нашу землю?

Сьогодні ще один соколик із Городнянщини злетів у небеса. Тепер ти, Дмитре, оберігаєш наш сон із висоти, тримаючи над нами своє вічне крило. Ти — наш захисник, наша гордість і наша вічна біль.

Дякуємо тобі, соколику, за те, що боронив наш край.  Пробач, що не вберегли.. Ми пам’ятатимемо тебе завжди… Спи спокійно, наш Герою. Твій подвиг закарбовано у серцях кожного з нас.

Вічна пам’ять і слава тобі, Дмитре…