Світ застиг навколо в невимовній тузі. Городнянщина сьогодні відкриває дорогу на Небеса своєму Герою ФЕДОРЕНКУ Андрію

      Андрій загинув 3 вересня 2023 року під час запеклого бою з ворогом від ракетно-бомбового удару по селу Шийківка, що в Ізюмському районі на Харківщині. Він не був військовим, але одразу після звільнення Городнянщини пішов до військкомату, щоб долучитись до лав воїнів, які боронять рідну землю від навали орди. Служили разом зі своїм земляком, городнянцем, сусідом і бойовим побратимом Олександром Кононенком. І загинули хлопці разом, в одному бою, під час одного обстрілу.

    Земля стогне, вмивається кров’ю своїх кращих синів. Небо посивіло від материнських і сирітських сліз. Вони більше ніколи не підуть в атаку, ніколи не переступлять поріг батьківського дому.  Відтепер вони плакатимуть з неба дощами, падатимуть на плечі своїх дружин сніжинками і вітром обійматимуть плечі своїх дітей. Дивитимуться зі світлин на надгробках серйозними поглядами і так само віддано й щиро молитимуться за Україну, як відстоювали її зі зброєю в руках. Вони хотіли перемогти. Хотіли волі й долі. Не собі. А для кожного з нас.

     Доземний уклін тобі, Андрію, і всім твоїм побратимам. Ми ніколи не сплатимо свого боргу перед вами і перед вашими родинами, бо тому, що ви зробили для України і кожного з нас, нема ціни.

   Щоденна наша молитва – за цвіт нашого народу, його славних синів і доньок, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче – життя. За тих, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах. За тих, хто недомріяв, недолюбив, не натішився щасливим сміхом своїх дітей.

       Вже не тече кров із ран Андрія. Не пече йому у грудях більше.  Він стоїть на варті. По праву руку від Бога. Покійся з миром хлопчику. З миром, якого ти прагнув понад усе і за який віддав своє життя. Герої житимуть. На Небесах і в нашій пам’яті. І в історії України, написаній їхньою кров’ю.