ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ МИРНИХ УКРАЇНЦІВ, ЗАГИБЛИХ ВІД РУК ОКУПАНТІВ
🕘 Щоранку о 9:00 ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, хто загинув у війні.
😔 Окремо схиляємо голови перед пам’яттю мирних жителів – беззбройних чоловіків, жінок, дітей, чиї життя були жорстоко обірвані російськими окупантами. Вони не тримали зброї, не були на полі бою – їхньою провиною стало лише те, що вони були українцями на своїй землі.
🕯️ Тупик Ольга Василівна народилася 24 червня 1953 року в селі Куликівка, що нині входить до Тупичівської сільської територіальної громади Чернігівського району.
Після школи навчалася в технікумі. Працювала ревізоркою, потім – у бухгалтерії. Багато років присвятила роботі в місцевій сільгосптехніці. А ще була головною бухгалтеркою в місцевій аграрно-постачальній компанії.
Останні роки була на пенсії. Займалася домашнім господарством, а ще доглядала місцеву жительку з інвалідністю – колишню вчительку Галину Калачник.
18 листопада 2025 року саме була її черга доглядати Галину. Вона прийшла до підопічної на ночівлю. Близько першої години ночі в будинок вчительки поцілив безпілотник. Обоє жінок загинули.
Ольгу Тупик поховали 26 листопада 2025 року на місцевому кладовищі «Піски» біля сина, який помер за 9 місяців до того.
🕯️🥀 Світла пам’ять про неї назавжди житиме в серцях брата та всіх, хто знав Ольгу Василівну.
_____
🕯 Калачник Галина Василівна народилась 11 липня 1950 року в Городні.
Працювала у ліцеї №1 учителькою української мови і літератури, виховавши не одне покоління учнів. Її пам’ятають як щиру, творчу й віддану своїй справі людину. Вона вміла зробити уроки живими й захопливими, надихала дітей любов’ю до української мови та літератури, організовувала виховні години, що запам’ятовувалися на все життя.
Єдина донька Анна, яка нині разом із дітьми перебуває за кордоном, згадує матір як сильну жінку, що пережила важкі 90-ті, самотужки виховала доньку після смерті чоловіка та понад усе любила своїх онуків. Через стан здоров’я Галина Василівна потребувала догляду, але наполягала залишатися у рідному домі.
На дозвіллі обожнювала вирощувати квіти. Із ранньої весни й до пізньої осені піклувалася про свій сад, милувалася красою рослин та раділа кожному новому бутону.
18 листопада 2025 року ворожий дрон влучив у будинок, де перебувала Галина Василівна та її доглядальниця. Там спалахнула пожежа. Від потужної пожежі, викликаної вибухом, обидві жінки загинули миттєво. Від будинку і від людей, які там перебували, практично нічого не залишилось. Дві жінки. Дві долі. Два життя. Які стали мішенню для ворога.
Галину Василівну поховали 26 листопада 2025 року на місцевому кладовищі «Піски».
🕯️🥀 Світла пам’ять про неї назавжди житиме в серцях доньки, внуків та всіх, хто знав Галину Василівну.


