ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА ХВИЛИНА МОВЧАННЯ
🕘Щоранку, о 9 годині згадуємо українців, які віддали своє життя за Україну🇺🇦
Сьогодні мав би святкувати свій День народження захисник України – ГОРБАНИЧ Іван Іванович, а також сьогодні минають одинадцяті роковини з дня смерті захисника України – СМЕЯНА Олександра Миколайовича та другі роковини з дня загибелі захисника України – СМОЛЯГОВА Валерія Васильовича.
🕯 Іван Горбанич народився 25 червня 1996 року у с. Автуничі Городнянського району.
У 2011 закінчив 9 класів Автуницької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Далі продовжив навчання у Хоробицькій загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2013 році та здобув повну загальну середню освіту.
Працював та проживав у рідному селі. Їздив на заробітки за кордон.
Строкову службу в армії не проходив за станом здоров’я.
З початком повномасштабної військової агресії прийняв для себе рішення, що має виконувати свій громадянський обов’язок захищати свою рідну землю. Декілька разів намагався стати у стрій українського війська, але його спроби були марними. У серпні 2022 року він досяг свого та доєднався до лав Збройних Сил, адже стати на захист своєї Батьківщини для нього це був святий обов’язок.
21 грудня 2023 року, під час виконання бойового завдання на Запоріжжі зник безвісти. Понад 10 місяців його доля була невідома. Віра, що він живий та скоро повернеться, не згасала у його рідних. Але, на жаль, на початку листопада 2024 року сколихнула страшна звістка про те, що Іван загинув, залишаючись вірним військовій присязі та народу України.
Поховали Героя 11 листопада 2024 року у його рідному селі Автуничі Городнянської громади.
🎖️ Указом Президента України від 24 лютого 2026 року №147/2026 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
______________
🕯 Олександр Смеян народився 19 лютого 1972 року в селі Великий Листвен Городнянського району.
У 1987 році закінчив Великолиственську загальноосвітню школу, а у 1989 році – Тупичівську загальноосвітню школу.
Працював трактористом у тупичівських господарствах “Рассвет” та “Лавр”.
Призваний до Збройних Сил України у 2014 році. Пройшов Щастя, Вуглегірськ. Вийшов з оточення під Дебальцево. Після цього довго лікувався.
Вже мусив повертатись в свою частину, але 25 червня 2015 року раптово помер від серцевого нападу.
Похований 27 червня 2015 року в селі Великий Листвен.
_______________
🕯 Валерій Смолягов народився 1 вересня 1974 року в селі Слобода Городнянського району.
У 1992 році закінчив Щорське СПТУ-7, отримавши кваліфікацію штукатур, лицювальник, плиточник.
З 1992 по 1994 роки проходив строкову військову службу.
На Сновщині створив сім’ю, працював кочегаром котельні Новоборовицького ліцею.
13 січня 2023 року був призваний на військову службу до Збройних Сил України.
25 червня 2024 року в результаті здійснення противником мінометного обстрілу по позиціях підрозділу Валерій зник безвісти на Донеччині.
Рідня щодня чекала звістки про нього, до останнього мали надію побачити його живим.
30 січня 2025 року Смолягова Валерія Васильовича визнано загиблим за результатами експертизи ДНК.
Похований 5 лютого 2025 року у селі Нові Боровичі.
У загиблого залишилися дружина, донька, син та мати.
🎖 Указом Президента України від 5 березня 2026 року № 224/2026 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять і слава Героям! 🇺🇦
