Тепер твоє світло сяятиме серед небесних зір…
Знову тиша, сповнена болю, опустилася над Городнянщиною. У цій тиші — сльози, зітхання і слова, які важко вимовити. Громада схилила голови, прощаючись із Героєм — Сергієм Луговським. Ще одне молоде життя обірвала війна, ще одна родина втратила найдорожче, ще одна зірка спалахнула на небесному небосхилі.
Довгі місяці невідомості стали важким випробуванням для рідних і близьких. День за днем вони жили між надією та тривогою, ловили кожну звістку, кожен натяк на добру новину. Очікування стало безмовною боротьбою — тихою, виснажливою, сповненою молитв і віри.
Та доля виявилася невблаганною. Звістка, якої так боялися, все ж прийшла, мов холодний вітер, що раптово гасить останній промінь надії. Біль утрати — безмежний, а рана, залишена війною, назавжди залишиться в серцях тих, хто любив, чекав і вірив.
Сергій був людиною, чиє життя тільки розквітало. Він мав попереду стільки доріг, мрій і планів. Та замість мирних світанків і щасливих років йому судилося стати на захист рідної землі й віддати за неї найдорожче — своє життя.
Щирі співчуття всім рідним і близьким Героя. Нехай Господь огорне вас Своєю любов’ю і дасть сили вистояти перед цим нестерпним болем, а світла пам’ять про Сергія стане вашою тихою опорою.
М’яких тобі хмаринок на небесах, Воїне. Нехай там, у небесній височині, де немає війни й страждань, тебе зустрінуть спокій і вічне світло.
Вічна пам’ять і слава Герою.
