Злетів до неба наш журавлик…

Скорбота знову накрила Городнянщину чорним крилом. Сьогодні рідне місто провело в останню дорогу свого сина – Віталія Жаловського. Йому було лише 36 років… Він так і не дочекався свого 37-го дня народження… Залишилося кілька тижнів, які мали стати ще одним кроком у житті. Але доля розпорядилася інакше.

Віталій народився і виріс тут, на Городнянщині. З дитячих років він був добрим, щирим, життєрадісним. Згодом обрав шлях Захисника. Ніс службу за контрактом, воював на Донеччині. Двічі був поранений, та завжди знаходив у собі сили повертатися до побратимів. Його серце билося любов’ю до України, поки 11 вересня не зупинилося назавжди.
Він мав мрії, плани, надії на майбутнє. Йому жити й жити, сміятися, обіймати рідних, радіти життю… Але все це перекреслила жорстока війна.

Того дня вулиці Городні стали дорогою останнього земного шляху Героя. Люди виходили з квітами, ставали на коліна, мовчки дякували йому. Бо чужих синів серед полеглих немає – усі вони наші.

Ми дякуємо тобі, Віталію, за силу, за мужність, за відданість Україні.

Біль втрати не вщухає, бо разом із кожним полеглим воїном йде у вічність частинка кожного з нас, цвіт нації, найкращі сини Городнянщини.

Вічна пам’ять і слава Захиснику! Нехай м’якими тобі будуть хмаринки на небесах.