Алея Героїв у Дроздовиці: пам’ять, яка житиме в серцях поколінь
20 серпня 2025 року у Дроздовиці сталася подія, яка назавжди залишиться в історії цього маленького села. Тут з’явилася Алея Героїв — місце, де пам’ять живе в серцях людей, а не лише на камені. Це перший старостат у громаді, де жителі вирішили вшанувати пам’ять своїх загиблих земляків, створивши куточок пам’яті на місці колишньої дошки пошани.
Ініціатива належала самим жителям Дроздовиці. Вона прозвучала ще навесні під час виїзної приймальні, коли жителі просили залишити в історії села світлу згадку про Героїв, які віддали своє життя за Україну. Тоді міський голова пообіцяв підтримати цю ідею — і слова не розійшлися з ділами. У серпневий день відбулося урочисте відкриття і село зібралося разом, аби вклонитися пам’яті своїх героїв і засвідчити вдячність тим, хто віддав життя за рідну землю.
Облаштування Алеї стало справжньою спільною справою. Працівники старостату та односельці зробили все можливе, щоб пам’ятне місце виглядало гідно.
Свою фінансову підтримку надала і міська рада. Жителі щиро дякують відділу житлово-комунального господарства та відділу культури, сім’ї, молоді та спорту на чолі з їх керівниками: Віктором Куртою та Оленою Яцковою — за допомогу й небайдужість.
У невеликому селі, де мешкає трохи більше двох сотень людей, війна забрала життя чотирьох синів України. У бою за волю та незалежність віддав життя Денис Костальський, Петро Назима, Любомир Дриг та Микола Манойленко. Для односельців вони назавжди залишаться рідними та близькими. Їхні імена житимуть тепер у тіні дерев Алеї Героїв, у серцях усіх, хто приходитиме сюди вклонитися пам’яті.
Ми низько схиляємо голови перед їхніми подвигами. Ми дякуємо їхнім родинам за синів, які віддали найдорожче — своє життя — щоб ми мали майбутнє. І водночас у серці кожного з нас — невимовний біль і жаль, адже жодні слова не здатні втамувати втрату.
Цей куточок — не просто пам’ятний знак. Це жива історія села, приклад єдності й великої вдячності тим, хто заплатив найвищу ціну за свободу.
Герої живі доти, доки про них пам’ятають. І наша пам’ять — вічна.
