Герої не вмирають!

Вас пам’ятати будемо завжди,
І з вами будемо боротись за країну,
За ту країну, де нема брехні й війни,
За нашу й вашу мирну Україну!

Стаценко Геннадій Анатолійович

(06.02.1969-15.03.2017)

Молодший сержант – був командиром міномету мінометного взводу 1 механізованого батальону.Пішов з життя в зоні бойових дій під Лисичанськом.

image002Малєц Олександр Миколайович
(26.08.1994-18.01.2016)
Уродженець с. Макішин, Городнянського району, Чернігівської області
В листопаді 2015 р. підписав контракт, а 6-го грудня прийняв присягу у військовій частині 0941 «Десна». Вже зовсім скоро готувався вирушити на схід. Перед відправкою, на Новий Рік, дали коротку відпустку. Під час неї занедужав. Звернувся до Городнянської ЦРЛ. Але за кілька діб йому стало ще гірше. Швидка з Київського шпиталю, прилетіла за ним вночі. Пневмонія. Намагались врятувати Сашка ще тиждень. Та не змогли… Похований в рідному селі Макішин.

image004

Мешок Олександр Володимирович
(23.04.1981-11.11.2015)
Уродженець с. Куликівка, Городнянського району, Чернігівської області
Розвідник 95 бригади. Загинув від кульового поранення в голову
11 листопада в Донецькій обл., під Красногорівкою. Він встиг прослужити 10 місяців. У лютому мав би повернутися до свого звичного життя. Без сина залишилась старенька мати і батько. Без чоловіка дружина Наталія, та без батька донечка Віка (9 років).
Похований в с.Куликівка. Вічна пам’ять…

 

Назима Петро Васильович
(28.08.1966-02.01.2016)
Уродженець с.Дроздовиця, Городнянського району, Чернігівської області
Пішов служити 28 серпня 2015 року. Одразу після підвищення кваліфікації в Києві разом зі своїм підрозділом виконував поставлені завдання в зоні АТО. У військовому житті був командиром взводу зв’язку ЦЗКП військової частини В4533 у званні старшого лейтенанта. Петро Васильович був на передовій, як мужній воїн і захисник. Захищаючи нас, він пожертвував собою. Похований в своєму рідному селі Дроздовиця. Вічна пам’ять…

 

Найдьон Олександр Вікторович
07.11.1984 – 16. 11. 2014

Народився 7 листопада 1984 року в місті Городня Чернігівської області. Закінчив Городнянську ЗОШ І-ІІІ ст. №2. З 2003 по 2005 р. проходив строкову службу у 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу Збройних Сил України. З 2005 по 2010 рік – міліціонер спеціального батальйону судової міліції «Грифон» ГУМВС України в місті Києві (отримав свідоцтво з відзнакою про початкову підготовку міліціонерів ППСМ). У 2007 році закінчив Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка за спеціальністю вчитель історії. У 2008 році вступив на 2-й курс Київського національного університету внутрішніх справ на спеціальність «Правознавство». Певний час працював на різних посадах у Городнянській ЗОШ-інтернат для дітей-сиріт. З 26 вересня 2014 року в органах внутрішніх справ. Старший сержант міліції, міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області. В зоні проведення АТО з 19 жовтня 2014 року. Загинув 16 листопада 2014 року в с.м.т. Станиця Луганська Луганської обл. Похований у м. Городні Чернігівської області. Указом Президента України № 942 від 19 грудня 2014 року «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, зразкове виконання службового обов’язку та з нагоди Дня міліції», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Пакалов Олег Михайлович
1970р.н.
Чернігівська обл., Городнянський район, с.Півнівщина
Був мобілізований 1 лютого 2015 року. Мав всі шанси залишитись вдома. Та як справжній чоловік, вирішив хвороб не шукати. Після навчання в “Десні” та Рівному, захищав Батьківщину під Маріуполем, в складі 14 Механізованої бригади Збройних Сил України. 9 серпня під час бою під Новоград – Волинським у нього влучила куля снайпера. Бронежилет не врятував від 12,6 калібру з вбивчою силою 2 км.
Батька Олег не знав. Мати, Інна Іванівна,1947 р.н., померла у 2004 р. До речі, свого часу, вона теж служила у війську в Донецькій області у місті Артемівськ радисткою. Певно, вона навіть уявити не могла, що через 70 років після фашистів, той самий Донбас окупують знов. Рашисти.
Розлучений. Від першого шлюбу має двох дітей. Син Іван 1996 р.н., та дочка Настя 1997 р.н. Вони з матір’ю мешкають окремо, в с.Хоробичі. Сам Олег, проживав в с.Півнівщина, Городнянського р-ну. Проводжали в останнє нашого Героя в його рідному селі.
Олександр Хамазюк, волонтер: «Я особисто завжди пам’ятатиму Олега саме таким, яким він був за життя – усміхненим, привітним і абсолютно невибагливим. Навіть щось з військової амуніції, потрібно було всовувати ледь не силоміць. “У мене все є”, – його найчастіша відповідь».
Тепер у тебе Олег, є ще-й вічна пам’ять. Вона житиме між нами. І раз по раз нагадуватиме про те, що він зробив для нас усіх. Про те, що саме він віддав своє життя….

 

Жоголко Роман Федорович
26.08.1975 – 04. 05. 2015р.
Уродженець м. Городня
Військова частина №В-1668, І-а танкова бригада
Роман родом з Городні, останнім часом працював спеціалістом відділу малого бізнесу Чернігівського відділення банку ВТБ. 20 червня 2014 р. був мобілізований Чернігівським військкоматом. Не ховався, не нарікав на долю. З гідністю відправився виконувати свій обов’язок захисника Вітчизни.
Захворів інфекційною хворобою. Лікувався в Чернігівському шпиталі, потім в клініці ім. Амосова м. Київ, де його прооперували. Помер на третій день після операції в клініці м.Київа 04.05.2015р. Похований в с. Пекурівка.

image013

Нітченко Роман Федорович
06. 01. 1989 – 05. 12. 2014
Уродженець м. Городні

Служив у 93 – ій окремій механізованій бригаді. Начальник обслуги, старший солдат. Загинув внаслідок обстрілу на Донеччині під Пісками Ясинуватського району. Похований в м. Городня.

image015

Ротозєй Дмитро
29.09.1993-01.09.2014.
Уродженець м. Городні
Перша Танкова.7 рота,3 взвод. Розпочинав війну мол. сержантом. Вже під час бойових дій, отримав звання старшого. Діму мобілізували 17 березня в Гончарівськ. Звісно-ж,мав шанси відмовитись. По підвалах сиділи куди більш підготовлені. Але він пішов.
Це 1 хвиля мобілізації. Хлопці першими, прийняли на себе всі, чи не найважчі удари. Ніхто ще не був готовий до повномасштабних воєнних дій. А вони вже йшли повним ходом: Зеленопілля, Слов,янськ, Саур-Могила, Луганський АП, Ілловайськ… Дмитро був дуже молодий. На момент загибелі, йому виповнилося лише 20 років. Але не дивлячись на це, він обіймав посаду командира танка. Приймав участь у деблокуванні Луганського аеропорта. Під час розвідки в околицях Георгієвки, разом с товаришами, загинув підірвавшись на російській
міні-розтяжці. Загинув як герой.

image017

Сакун Микола Васильович
10.09.1986-08.09.2015
Уродженець с.Тупичів, Городнянського району,Чернігівської області.
Народився в с. Тупичів Городнянського району Чернігівської області.
Служив у І-й Танковій. Грузили техніку для АТО в м. Києві, вокзал Дарниця. Ударило струмом (електричною дугою від потягу).
Лікувався в Київському шпиталі в опікуваному відділенні, але ж врятувати не вдалось.
Похований у с. Тупичів Городнянського району.

image019

Сергієнко Ігор Володимирович
22. 05. 1984 – 22. 09. 2014
Уродженець м. Городні
Кулеметник 1 – го стрілецького взводу стрілецької роти 41 – го батальону територіальної оборони. Він помер 22 вересня у Київському шпиталі від поранення в живіт, отриманого 14 вересня під час бою під Малою Орликівкою у зоні проведення антитерористичної операції.

image021

Смеян Олександр Миколайович
19.02.1972 – 25.06.2015
Уродженець с.Великий Листвен, Городнянського району, Чернігівської області
Служив в 13 БТрО. Пройшов Щастя, Вуглегірськ. Вийшов з оточення під Дебальцево. Після цього довго лікувався. Вже мусив повертатись в свою частину.
Але 25 червня 2015 року його не стало. Раптово зупинилось серце. Залишилась дружина та син.
Вічна пам’ять…

image023

Сорока Іван Іванович
01.05.1985 – 30. 04. 2015
Уродженець с. Дібрівне
Військова частина №В-2278. Старший солдат, старший стрілець другого відділення другого взводу другої роти 41 батальйону Загинув 30. 04. 2015 р. під Іловайськом. Похований 04. 05. 2015 р. в с. Дібрівне, Городнянського району, Чернігівської області.

image025

Шатило Юрій Миколайович
(09.04.1987-22.09.2015)
Уродженець м.Городні
Пішов по мобілізації 8 липня 2015 року. Служив в Гончарівську, ремонтував автомобільну техніку, і невдовзі мав відправитись в зону АТО. Перед відправкою, в суботу, він навіть побув вдома. А в неділю виїхав назад, до частини. Але не судилося. Під час занять, Юрію стало зле. Викликали лікаря. Та зробити вже нічого не могли. Його не стало 22 вересня 2015 року.. Виявилось – вада серця. Така раптова смерть застала зненацька абсолютно всіх рідних та знайомих. Похований в Городні.