«Вокзал-Городня» передмістя, село чи промзона?
Село Вокзал-Городня виникло поряд із Городнею як логічна частина міста, проте адміністративно практичну всю свою історію було нелогічно виділено в окремий населений пункт. При цьому центральна вулиця, яка є продовженням міської 1 Травня, тривалий час входила до складу міста, згодом, не змінюючи назву, стала вже суто сільською. Нині село Вокзал-Городня підпорядковано безпосередньо міській раді, воно не має власного старостату, а проблемами місцевих жителів опікуються комунальники та місцеві депутати.
До побудови на землях Городнянського повіту Лібаво-Роменської залізниці, на місці сучасного села Вокзал-Городня було три хутори – Тарасовичі й два безіменні. В усякому разі карта 1860-х років ніяк їх не позначає. На будівництво залізниці широко залучаються жителі повіту, тягловий скот, різноманітні ремісники й артільники. Навколо «чугунки» в районі сучасної залізничної станції виростає спочатку тимчасове поселення барачного типу, а згодом і постійні оселі нових спеціалістів, які постійно працювали на залізниці – касири, колійні обхідники, чергові, стрілочники та інші. У 1911 році залізниця вийшла на свій історичний максимум перевезень за часів Російської Імперії. А вже орієнтовно у 1925 році з’явилося село із сучасною назвою.
Чому приміське поселення із колись жвавою залізничною станцією так і не стало частиною міста – достеменно невідомо. Певно, такий стан речей виник внаслідок суми чинників – адміністративних, бюрократичних, психологічної інертності та інших. Остання спроба внести «Вокзал-Городню» в межі міста при створенні та затвердженні генерального плану зіткнулася із земельною проблемою. Присадибна ділянка у місті не може бути більшою за 10 соток, а «на вокзалі» люди здавна звикли користуватись городами по 25 соток.
Тож як і чим живе нині село Вокзал-Городня під боком у міста? Сьогодні тут зареєстровано 616 жителів. Звичайно, ця цифра навряд чи співпадає з реальною, проте більш як півтисячі мешканців тут є. При цьому відсотків 60 – це люди працездатного віку. Тож у порівнянні з більшістю наших сіл, Вокзал-Городня має достатньо молоде населення. У домогосподарствах тримаю 14 корів, 1 коня, є один пасічник і житель, який утримує хутрових тварин.
На території села сконцентровано чимало потужних промислових підприємств, які утворюють тут своєрідну промзону міста. Стабільно працюють Нижній склад ДП «Городнянське лісове господарство», ПрАТ «Городнянський комбікормовий завод», ТОВ «Городнянське хлібоприймальне підприємство», лісопереробне підприємство ТОВ «Лібра-М», нещодавно відкрилась випробувальна лабораторія «Автотранслаб». На території колишньої нафтобази створюється деревопереробне підприємство міжнародного концерну «Кроноспан». Системно працює товарна залізнична станція, яка хоч і втратила позиції в системі пасажирських перевезень, однак продовжує надавати послуги щодо транспортування вантажів.
Вокзал-Городня має потужний потенціал стосовно розвитку будь-яких виробництв та підприємництва. Тут є чимало придатних територій для різних видів діяльності, розвинута транспортна інфраструктура з виходом на міжнародну автотрасу і залізницю, розумна віддаленість від густонаселених міських кварталів.
Враховуються також і потреби місцевих жителів. Село має три магазини, медпункт, бібліотеку. Постійний транспортний зв’язок із містом забезпечують не менш як три щоденні рейси. Вирішено проблему вуличного освітлення, функціонує сучасне вуличне освітлення поміж містом і селом по вулиці 1 Травня, постійно грейдуються та підсипаються дороги, видаляються аварійні дерева, своєчасно вирішуються інші питання благоустрою. Десять років тому населений пункт було повністю газифіковано. Єдиною нагальною потребою, яка загострюється з року в рік є проблема забезпечення питною водою. Частково її вирішують місцеві жителі самостійно, які натомість пересохлих колодязів будують приватні свердловини. Проте ситуація вимагає більш кардинальних дій, тому міською радою виготовляється проект, згідно якого воду в село підведуть із міського водогону. Щоправда точні строки такого будівництва поки спрогнозувати складно, бо для реалізації такого масштабного проекту громаді необхідні додаткові кошти. І якщо трикілометрова віддаль поміж центрами обох населених пунктів є відносно невеликою навіть для пішої прогулянки, то для будівництва комунікацій – вона чимала.
