Тривають виїзні приймальні в сільських населених пунктах громади. Сьогодні  міський голова Андрій Богдан, секретар міської ради Світлана Більська та очільниця відділу культури, сім’ї, молоді та спорту і депутатка обласної ради Олена Яцкова побували в Деревинському старостаті, а саме в Деревинах та Перепису

     На сьогодні в Деревинах проживає 425 людей. Відстань до кордону з росією звідси становить 19 кілометрів. Саме близькість до кордону з агресором є причиною того, що місцева школа працює в режимі онлайн.  Хоча школярам видали планшети, це не замінює повноцінного навчання за партами, вважають батьки, тим більше, що інтернет- зв’язок не надійний.

    Міський голова зазначив, що є можливість возити школярів з Деревин шкільним автобусом у Хоробичі на навчання. Нині там навчаються по змішаному типу, але як тільки добудується повноцінне укриття, яке будується за кошти міського бюджету, школа матиме можливість працювати стаціонарно щодня. Тому у батьків є вибір – возити дітей у Хоробичі чи навчатися вдома, але в режимі онлайн, як передбачає законодавство для шкіл, які розташовані на відстані не більшій, ніж 20 кілометрів до кордону з росією.

      Говорили й про необхідність облаштування в селі громадської колонки з питною водою – цьогоріч нібито води в колодязях вистачає, але з поглядом на подальшу перспективу міський голова пообіцяв, що поставлять Деревини в чергу на встановлення такої громадської колонки, щоб запобігти непередбачуваним ситуаціям з водою.

     Турбує людей питання транспортного сполучення з Городнею – автобус із села ходить тричі на тиждень, проте всі рейси відбуваються в будні дні, на вихідних же автобус не курсує. Міський голова пообіцяв врегулювати це питання, але його вирішення залежатиме й від самих мешканців села – перевізники не хочуть обслуговувати нерентабельні поїздки, тому вони підуть назустріч в тому разі, коли у вихідні дні автобус не курсуватиме порожнім. 

     Загалом зустріч вилилась у дружнє спілкування, в ході якого розмовляли  про загальну ситуацію в громаді та країні, про безпеку життя в прикордонні, про новий прикордонний режим, про роботу інвесторів і виплату орендної плати. І про найбільше прагнення – жити на своїй землі в мирі, щою скоріше скінчилась війна.

 

       У Перепису мешкають на сьогодні 217 жителів. Серед місцевих проблем озвучували старезні лінії електропередач, які будувалися ще в 1960-их роках. Дерев’яні опори погнили, частина з них попадали. Електрики попіднімали їх і позакріплювали до найближчих дерев. Андрій Богдан пояснив, що заміна дерев’яних опор у селі Чернігівобленерго планувало ще до початку повномасштабного вторгнення. Вже завезені й опори для заміни – 11 штук їх так і лежить, чекаючи встановлення.  Як тільки електрики вважатимуть за можливе продовження робіт по оновленню ліній, процес почнеться.

    Жителі прохали про розчищення ставка в центрі села, який заростає. Але обіцяти зробити очисні роботи якнайскоріше неможливо, – сказав мер. Такі роботи дуже вартісні, а нинішній бюджет дуже скудний, та й під час війни є більш нагальні проблеми, які треба вирішувати. Але це не значить, що про ставок забудуть – як тільки ситуація стабілізується й з’явиться можливість, до цього питання повернуться. 

     Звертались люди й з індивідуальними питаннями – як то отримання орендної плати за земельні наділи, перерахунок пенсії, як вплинути на інвесторів, які паї в оренду взяли, але не обробляють і вони позаростали лісом? По можливості на деякі питання представники влади відповідали зразу, деякі брали «на олівець», щоб з’ясувати ситуацію.

    Найбільш гострою постала ля місцевих жителів проблема з діяльність фельдшерського пункту. Фельдшер з деревин приїжджає сюди раз на тиждень. Як бути людям, яким треба ліки, консультація, або й уколи, які призначено робити щодня? Добре, що є молодший медичний працівник Тетяна Тимошенко, яка, не рахуючись з власним часом, посадовими обов’язками та мізерною зарплатою (0,25 ставки), у будь-який час відкриває медпункт, міряє тиск, температуру тощо.

     Андрій Богдан сказав, що, безсумнівно, підніматиме питання про збільшення зарплати відповідальні працівниці  до половини ставки, а ще краще, якби вона згодилась отримати медичну освіту й працювати фельдшером тут, у рідному селі. Таку пропозицію гаряче підтримали односельці, не заперечувала і сама Тетяна. А міський голова пообіцяв цьому посприяти.

      Підсумком жвавої розмови стали слова однієї з присутніх жінок: «Проблеми – великі й маленькі завжди були й будуть. Все вирішується рано чи пізно. Нам аби війна скінчилась…»