Сьогодні столітній ювілей святкує учасник бойових дій Другої світової війни Олексій Смирнов

Олексій Миколайович проживає в с. Тупичів на Городнянщині . Давно вже поховав дружину — вірну супутницю, колишню медсестру санбату, яка пройшла з ним нелегкими бойовими шляхами.

У Тупичеві Олексія Миколайовича знають всі — тут головував у колгоспі, а до цього працював заступником голови райвиконкому.

З перших днів війни О.М. Смирнов був на фронті — спочатку на Білоруському, а потім на Північно-Кавказькому. Після закінчення Смоленського стрілецько-кулеметного училища на його долю випали найтяжчі завдання, і капітан Смирнов, очолюючи винищувально-розвідувальний загін 56-ої армії, якою командував А.А. Гречко, виявляв по-справжньому військову мудрість і героїзм.

Про окремі епізоди його фронтової біографії писав у своїй книзі «Кавказские записки» в 1965 р. відомий російський письменник Віталій Закруткін. А в 1998 році видав документальні повість і оповідання начальник одного із відділів колишнього Головного розвідувального управління Генштабу СРСР С.І. Пермінов — у роки війни командир диверсійних загонів 56-ї армії. Книга називається «Верные долгу». В ній читач знайде захоплюючий розділ «За нами — Туапсе» саме про капітана Смирнова.

Його загін виконав надзвичайно важливе завдання — знищив на горі ворожу станцію наведення авіації. Через кілька днів особисто командуючий армією Гречко вручив капітану орден Червоного Прапора.

Основою для цілої повісті могла б стати операція про виведення з оточення групи наших бійців, де була й медсестра Наталія Бойко — майбутня дружина Смирнова. А скільки було виконано завдань по взяттю ворожих «язиків». Особистий героїзм командира був взірцем і детонатором сміливості для всіх його розвідників.На Кубані, поблизу станиці Абінської, О.М. Смирнов втратив ногу. Було затяжне болісне лікування.

З тих пір почався відлік його іншого життя. Та і в ньому воїн зостався борцем. З неправдою, черствістю, бюрократизмом, підлістю. Колишній фронтовик, відданий комуніст, будучи головою тупичівського колгоспу, зробив господарство одним з кращих в області. Пам’ять про ті роки зосталась в серці кожного тупичівця.

Мабуть, мало хто знає, що О.М. Смирнов родом з Калмикії. Там й донині живуть його родичі.

З матеріалами Городнянського історико-краєзнавчого музею