Давайте підтримаємо медичних працівників і будьмо толерантними
Останнім часом нашими жителями громади досить активно обговорюється тема надання якісних медичних послуг та кадрового забезпечення міських медичних закладів.
Є невдоволення, можливо, і не безпідставне, обслуговуванням, яке здійснює лікарня та центр первинної медико-санітарної допомоги.
Одразу хочу зазначити, що нині уся медична галузь України проходить довгий, подекуди важкий шлях реформування. На мій погляд не зовсім продуманий, тому складнощі, які виникають у цьому процесі – наслідок багатьох об’єктивних чинників.
Почнемо з того, що у зв’язку зі зміною адміністративно-територіального устрою та завершенням процесу децентралізації, на початку року Городнянська міська рада прийняла у комунальну власність лікарню та центр первинної медико-санітарної допомоги. До цього їх власником була районна рада. Обидва заклади мали борги, проте, враховуючи важливість існування на території громади таких соціально важливих об’єктів, депутати підтримали рішення щодо подальшої роботи цих закладів охорони здоров’я.
Змінився також і механізм фінансування комунальних установ. Раніше кошти на їх утримання надходили із районного бюджету та держави у вигляді медичної субвенції, розмір якої не залежав від кількості та якості наданих послуг. Тепер гроші вони отримують виключно за ті послуги, які надають. Тарифи встановлюються Національною службою здоров’я України. На утримання лікарні та фельдшерських пунктів їх недостатньо. Тому усі територіальні громади, використовуючи власний ресурс, надають підтримку із місцевого бюджету. Але ж і спроможність місцевої влади різного рівня утримувати заклади відрізняється.
Варто наголосити на тому, що Національна служба здоров’я України сформувала вимоги до лікарень, які можуть претендувати на оплату медичних послуг. У програші передусім ті, які мають застаріле технічне оснащення.
Разом із адміністрацією лікарні ми працюємо над оновленням матеріально-технічної бази. Максимум зусиль спрямовано на придбання нового апарату ультразвукової діагностики, рентгенапарату, кисневого концентратору, фіброгастроскопу та іншого обладнання. Проведені ремонти приміщення, здійснюються заходи з підвищення енергоефективності будівлі та інклюзивної доступності. Бо за усе це відповідальність перекладається на органи місцевого самоврядування.
Завдяки цьому ми змогли укласти з НСЗУ навіть більше договорів на отримання послуг ніж наші територіальні громади-сусіди, які мають таку ж кількість населення.
Дуже хвилює і те, що НСЗУ зовсім не виділяє коштів на утримання фельдшерських пунктів, мотивуючи це тим, що у даних закладах доступу пацієнта до лікаря немає.
Проте наразі вони для більшості населення нашої громади лишаються єдиним доступним закладом надання медичних допомоги у селах, бо ніхто із авторів реформи не врахував особливостей територіального розташування населених пунктів Чернігівщини. Наша громада об’єднала 61 населений пункт та має чималу площу. Села розташовані на значній відстані між собою, з урахуванням стану доріг, аспект доступності до якісних медичних послуг лишається відкритим.
Попри фінансові складнощі існує також проблема кадрового забезпечення. У нас не вистачає сімейних лікарів та вузькоспеціалізованих фахівців вторинної ланки. Особливо це викликає занепокоєння в сучасних умовах пандемії COVID-19, коли всі медичні працівники, не зважаючи на ризики, стали на захист нашого здоров’я.
Особисто мене дивує позиція деяких наших мешканців, котрі висловлюються із обуренням і невдоволенням на адресу адміністрації закладів, стосовно їх бездіяльності у цьому напрямку.
Щоб заохотити фахівців працювати у медичних закладах, прийнято Програму місцевих стимулів для медичних працівників та забезпечення кадрами лікарів лікувально-профілактичних закладів громади на 2021-2025 роки. На разову адресну фінансову підтримку у розмірі 110 тисяч гривень від міської ради можуть розраховувати новоприйняті лікарі або молоді спеціалісти, які погодяться відпрацювати у міській лікарні чи центрі надання первинної медико-санітарної допомоги п’ять років. Пропонуємо також житло та надбавку до заробітної плати.
Але, на жаль, навіть такі переваги не можуть заохотити до роботи лікарів з досвідом та молодих спеціалістів. Вбачаю у цьому декілька основних причин.
На території Чернігівської області немає навчальних закладів, які б готували профільних спеціалістів. Але навіть у тих регіонах де вони є, тепер теж починають гостро відчувати кадровий голод. Через низьку заробітну плату 70% випускників не працюють за спеціальністю або виїжджають за кордон.
Престижність професії занижується самою державою. Щоб стати кваліфікованим спеціалістом треба навчатися від 7 до 9 років без гарантії достойної оплати праці.
Знайти досвідчених лікарів теж непросто. Ті, хто вже працює в інших містах, має родину, власне житло. Тому кардинально змінити своє життя не наважується.
Важливу роль, як на мене, відіграє і мікроклімат у самому колективі лікарні та повага до спеціаліста з боку пацієнтів.
Для мене суть професії медика полягає у вмінні бути гуманним та готовим завжди прийти на допомогу. Я хочу з вдячністю зараз звернутися до лікарів та медичного персоналу, які роками надають медичну допомогу населенню нашої громади. Більшість з них вже поважного віку, а дехто, віддаючись роботі, вже пішов у засвіти у розквіті років.
Усі нинішні лікарі мають колосальний досвід, їх знають і поважають. Нам з вами варто не забувати, що їх професія вимагає чималих зусиль, витримки та зосередженості, постійного саморозвитку. Крім того завжди є високий ризик професійного вигорання або отримання інфекційних захворювань при наданні медичної допомоги пацієнту. Тому дуже боляче, коли ми безпідставно піддаємо критиці їх компетентність, не будучи експертами в цій галузі.
Звичайно, ніхто не заперечує поодиноких випадків халатності, непрофесійності чи грубості, які, на жаль, мають місце і в нашій лікарні. Проте не треба через це, піддавати сумніву професійність усього медичного колективу.
Я постійної спілкуюсь з керівництвом медзакладів. Ми готові спільними зусиллями вирішувати на місцях усі непорозуміння, що виникають. За допомогою можна звернутися до адміністрації лікарні, центру первинної медико-санітарної допомоги чи міської ради.
Звичайно, пацієнт за об’єктивних причин має правом скористатися подати скаргу до різних установ. Проте, це негативно впливає на імідж закладу та прийняття рішення державного органу щодо укладення договорів на фінансування медичних послуг.
Давайте разом підтримувати медичних працівників, особливо в нинішніх умовах, і будьмо толерантними.