Щодо порядку відмови спадкоємця від прийняття спадщини

До бюро правової допомоги звертаються громадяни, з питанням щодо порядку відмови спадкоємця від прийняття спадщини. Головний спеціаліст відділу Городнянське бюро надає роз’яснення з даного питання.

Відповідно до Цивільного кодексу України книги шостої Спадкове право Глави 87

Здійснення права на спадкування статті 1273. Право на відмову від прийняття спадщини – спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття. Стаття 1274 Цивільного кодексу України передбачає право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи, отже спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем. Однак відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав: вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, якщо правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Правові наслідки відмови від прийняття спадщини висвітлені в статті 1275 Цивільного кодексу України, а саме: якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Судова практика вирішення спору відмови від прийняття спадщини недійсною під впливом помилки.

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Суд роз’яснив, що за змістом наведеної норми обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку – неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров’я та потреба у зв’язку із цим у догляді й сторонній допомозі.

Верховний Суд вказав, що наявність чи відсутність помилки – неправильного сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення останньої під час подання заяви про відмову від обов’язкової частки у спадщині після смерті спадкодавця, суд повинен був визначити не тільки за фактом прочитання особою заяви, підготовленої нотаріусом, а й з урахуванням дійсних обставин справи, а саме: причин подання такої заяви особою з огляду на те, що особа є людиною похилого віку та інвалідом, яка має потреби у догляді й сторонній допомозі.

Крім того, Суд звернув увагу, що, відмовившись від права на обов’язкову частку у спадщині, особа продовжує проживати одна в спірному будинку; а особа, яка отримала свідоцтво про право на спадщину, виїхала та проживає окремо.

Ухвалюючи рішення у справі, Верховний суд врахував, що при такому вирішенні спору буде досягнуто справедливий баланс інтересів особи, яка є людиною похилого віку та інвалідом, що потребує догляду, постійно проживає у будинку, який є її єдиним житлом, так і особа, яка хоча й успадкувала майно, проте успадкованим майном не користувалася та проживає окремо і фактичного догляду не здійснює.

Нагадуємо, за отриманням консультації та захистом своїх прав мешканцям Городнянського району можна звернутись до бюро правової допомоги за адресою: м. Городня, вул. Чернігівська, 7, тел.. 2-10-55, 2-10-27 та Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, за адресою: 14005, м. Чернігів, пр-кт. Миру, буд. 49а, офіс 709, телефон: (0462) 77-51-68.

Також, з метою підвищення правової свідомості українців та інформування громадян щодо механізмів захисту їхніх прав у повсякденному житті у правовий спосіб нині діє загальнонаціональний правопросвітницький проект Міністерства юстиції України «Я МАЮ ПРАВО!», на виконання якого ми готові почути і допомогти кожному.

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.

 

Головний спеціаліст відділу

Городянське бюро правової допомоги

Чернігівського місцевого центру з надання

Безоплатної вторинної правової допомоги                                    Самійленко Д.А.