4 червня в Україні вдруге відзначається День пам»яті  дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

За даними дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну загинула 501 дитина і ще майже тисяча дістали поранення. Важко про це говорити, але українські діти стали ціллю для російських загарбників.

Ці цифри не остаточні. Триває робота з їх встановлення в місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.

Найбільше постраждало дітей у Донецькій області – 446, Харківській – 273, Київській – 127, Херсонській – 94, Запорізькій – 88, Миколаївській – 85, Чернігівській – 68, Луганській – 66, Дніпропетровській – 66.

Через масовані бомбардування та обстріли збройними силами РФ пошкоджено 3126 закладів освіти. 438 з них зруйновано повністю.

Діти України пережили вже майже півтора року насильства, травм, втрат, руйнування та вимушеного переміщення з початку війни в лютому 2022 року. У мільйонів дітей були вкрадені святкування днів народження, шкільні спогади, час з друзями та родиною. Вони втратили домівки, школи та дитячі майданчики.

Через війну в наших дітей тепер дорослі очі, але досвід, життя і майбутнє кожної української дитини — безцінні. Паростки війни проростають глибоко у дитячих серцях. У XXI сторіччі в Україні росте покоління тих, хто народився під звуки кулеметів і вибухи мін та снарядів. Діти війни. У них свої таємниці, про які ми можемо лише здогадуватись. За свої 7, 10 чи 16 років вони вже прожили доросле життя.

Не забудемо. Не пробачимо ворогу вкрадене дитинство. Кожну сплюндровану дитячу долю, кожне обірване маленьке життя. І наші діти, попри все, не будуть “дітьми війни”. Це буде нове, загартоване покоління, яке не опустить руки. Вони вже зараз плетуть маскувальні сітки, збирають кошти для ЗСУ, навчаються в підвалах і бомбосховищах, і натхненно мріють про Перемогу. Це будуть діти Перемоги. Ті, хто не дасть країні «спіткнутися» й узяти невірний курс в майбутнє. Вони твердо знають, в якій державі хочуть жити, і власноруч, цеглинка за цеглинкою, будуватимуть майбутнє. Для себе. І для України.