27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

З період з 1941 до 1945 року на українських землях загинуло близько шести мільйонів цивільних людей , з яких близько 900 тисяч – евреї, що проживали в Україні.

На Лівобережній Україні облаштування гетто не практикувалось. Створювались збірні пункти на короткий час, з яких була пряма дорога до місця знищення. Це були, як правило, місцеві яри та карєри. Після прориву Південно-Західного фронту на Київському напрямку вся Чернігівщина опинилась окупованою. Першими потрапили і окупацію з 25 по 28 серпня Семенівський, Новгород-Сіверський, Городнянський та Коропський райони. Багато сімей, які відправились в евакуацію із запізненням, не змогли вирватись з оточення і загинули. На Чернігівщині знищення євреїв відбувалось з особливим поспіхом. Причинами було те, що область була прифронтовою зоною і в майже в кожному районі в її лісах були партизанські загони. Терор почався з перших днів окупації. Вже 9 вересня разом з військами верхмату в Чернігові зявилась команда 7-Б. Підрозділи цієї команди  одразу розїхались по районах і знищили в Городні 21 єврея, у Березному – 8 і в Чернігові – 19.

Потім почались масові розправи. Найперша – в Козелецькому районі, куди прибула команда СС 4-а, яка займалась знищенням євреїв у Києві, і розстрілала 22-24 жовтня в Козельці 385 євреїв і військовополонених. 29 жовтня в Острі на місцевому аеродромі було вбито 215 євреїв. В архіві зберігся доклад, що ця команда повинна була провести аналогічну каральну акцію в Ніжині, де було «взято на список» 325 євреїв, але не змогла доїхатипо дорогах, які стали непроїзними після дощів. Вбивство буо відтерміноване, але не відмінене. Восени 1941 року холоди настали рано. В листопаді, з приходом ранньої зими, відбулись основні події трагедії євреїв на Чернігівщині. Вбивали їх методично й жорстоко, строго за графіком.

 4 листопада вбили 38 чоловіків у тодішньому Щорсі. 5 листопада знищено тих, хто вцілів після вересневого розстрілу в Березному. 6 листопада в карєрі цегляного заводу розстріляно близько 500 євреїв Ніжина. 7 листопада було вбито 30 вцілілих після жовтневого розстрілу євреїв Остра. У цей же день в протитанковій траншеї біля села Остроушки  прийняли мученицьку смерть 174 євреї Новгород-Сіверського. 10 і 16 листопада практично повністю загинула єврейська община Сосниці. 13 листопада у Горностаївці вбито близько сотні євреїв з Добрянки. 18 листопада в урочищі Березовий Рів розстріляно близько 800 євреїв Чернігова. До кінця листопада майже всі єврейські общини Чернігівщини було знищено. Залишились тільки ті євреї, яким вдалось сховатись. Але й вони жили на лезі меча – за видачу єврея давали щедру винагороду, а бажаючих її отримати було достатньо.

На Городнянщині  масовий розстріл євреїв відбувався дещо пізніше – 20 грудня 1941 р. у дворі міської в’язниці. Перед цим в місто прибув каральний загін СС. За розпорядженням начальника районної комендатури  поліцаї заарештували і зібрали євреїв у місцевій тюрмі, а на наступний день на світанку 20 грудня їх виводили і тут же на тюремному дворі, біля цегельного паркану, в самому центрі міста, вбивали. У той день фашиста розстріляли 82 людини єврейської національності. Найстаршому з них, Абраму Левіну, виповнилось 92. Наймлодшому, Борису Нікритіну – два роки.